Стара версія
Українська | English

Головна » Фінансовий моніторинг » Відповіді на запитання

Відповіді на запитання небанківських фінансових установ

17.05.2016

Запитання:

Чи потрібно здійснювати небанківською фінансовою установою, яка є учасником чи членом платіжної системи, верифікацію та ідентифікацію клієнта – отримувача коштів під час установлення з ним ділових відносин, якщо в подальшій співпраці з цим отримувачем коштів будуть проводитись операції без відкриття рахунку на суму, що є  меншою ніж 150 000 гривень?

 

Відповідь:

Пунктом 2 частини другої статті 6 Закону[1] передбачено, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу, яким згідно з пунктом 2 частини другої статті 5 Закону є фінансова установа, зобов’язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта[2] (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, установлених законом.

 

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону ідентифікація та верифікація клієнта здійснюється у разі, зокрема:

 

установлення ділових відносин (за винятком ділових відносин, установлених на підставі договорів страхування за видами страхування іншими, ніж страхування життя, за якими клієнтом є фізична особа та загальний страховий платіж не перевищує 5 000 гривень або його сума еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті; ділових відносин, які виникають на підставі договорів про участь у лотереї за умови, що розмір ставки гравця не перевищує 5 000 гривень; проведення платіжною організацією, учасником чи членом платіжної системи, банком, філією іноземного банку фінансових операцій, що здійснюються без відкриття рахунка, на суму, що є меншою ніж 150 000 гривень, або сума якого еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості);

 

виникнення підозри;

 

проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу;

 

проведення переказів (у тому числі міжнародних) фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, що здійснюється без відкриття рахунка, на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 Закону.

 

Ураховуючи зазначене вище, на думку Національного банку України фінансова установа має здійснювати ідентифікацію та верифікацію особи клієнта – отримувача переказу, який не був раніше ідентифікованим та верифікованим відповідно до вимог законодавства України, зокрема в разі:

 

1)         установлення ділових відносин, що виникли на підставі договору про надання фінансових послуг, оформленого в письмовій формі, зокрема стосовно зарахування переказу на рахунок отримувача;

 

2)         виникнення підозри;

 

3)         проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу.

 



[1] Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” (далі - Закон).

[2] Згідно з пунктом 21 частини першої статті 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” клієнт – це будь-яка особа, яка:

звертається за наданням послуг до суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

користується послугами суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

є стороною договору (для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до статті 14 Закону виконує функції державного регулювання і нагляду, а також у випадках, передбачених статтею 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність”);

є гравцем у лотерею або азартну гру, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино (для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, визначених у підпункті “в” пункту 7 частини другої статті 5 Закону).

  На початок сторінки