Стара версія
Українська | English

Головна » Фінансовий моніторинг » Відповіді на запитання

Операції, що підлягають фінансовому моніторингу

21.09.2017

Запитання:

У разі встановлення високого рівня ризику клієнту банк повинен вносити фінансові операції до реєстру фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу (далі – реєстр фінансових операцій), починаючи з дати встановлення ризику чи з наступного дня після дати встановлення високого ризику, зважаючи на те, що згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу: "Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок"?

 

Відповідь:

Вважаємо, що банк згідно зі статтею 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі – Закон) має здійснювати обов’язковий фінансовий моніторинг фінансових операцій осіб, щодо яких встановлено високий ризик, з дня встановлення клієнту високого ризику, а також з моменту, коли високий ризик мав був встановлений згідно із Законом. Реєстрація фінансових операцій у реєстрі фінансових операцій за кодами 5600/5610, що проведена клієнтом у день, коли йому знижений ризик, має бути внесена до реєстру фінансових операцій цього дня.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Чи підлягають обовязковому фінансовому моніторингу за кодами ознак 5600/5610 фінансові операції з нарахування відсотків за депозитами, з відображенням суми нарахованих коштів на балансовому рахунку 2618 у кореспонденції з балансовим рахунком 7021 з призначенням платежу: нараховані відсотки за рахунком 2610?

 

Відповідь:

Фінансова операція особи, щодо якої встановлено високий ризик, пов’язана з виплатою відсотків за депозитом, підлягатиме обов’язковому фінансовому моніторингу під час перерахування суми нарахованих відсотків на рахунок цього клієнта.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Чи підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу фінансові операції клієнтів з високим рівнем ризику, які здійснюють перерахування заробітної плати з транзитного рахунку 2924, відкритого клієнту, на рахунок 2625 (рахунок банку), після чого відбувається перерозподіл вищезазначених коштів на рахунки співробітників підприємств, якщо суми в розрізі по кожній фізичній особі менше ніж 150 000 гривень?

 

Відповідь:

Обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 17 частини першої статті 15 Закону, підлягають фінансові операції, що здійснюються за розпорядженням клієнта (безпосередньо з його рахунку), щодо якого встановлений високий ризик.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Чи необхідно банком ‒ отримувачем коштів вносити до реєстру фінансових операцій фінансові операції клієнта за кодами ознак обов’язкового фінансового моніторингу 1033/1034, якщо поповнення готівкою відбувається в іншому банку, а в банку ‒ отримувачу коштів відображаються операції з 2902/2600, 2902/2620?

 

Відповідь:

Вносити до реєстру фінансові операції за кодами ознак 1033/1034 має банк, за допомогою якого клієнтом здійснювалася фінансова операція з внесення готівкових коштів, ініціювання переказу (див. лист Національного банку України від 15.03.2016 № 25-0008/22161).

 

 

21.09.2017

Запитання:

Чи підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 7 частини першої статті 15 Закону, операції з перерахування клієнтом банку коштів за кордон за транспортні, експедиційні, консультаційні послуги, за роботи, за права інтелектуальної власності та інші немайнові права, якщо вони здійснюються/використовуються на митній території України.

 

Відповідь:

Згідно з роз’ясненням Національного банку України від 15.04.2015 № 25-02002/24990 фактичним постачанням товарів на митну територію України є дії, пов’язані із забезпеченням поставки на митну територію України товарів, які є рухомими речами у значенні Митного кодексу України. Отже, перелічені у запитанні фінансові операції підлягатимуть обов’язковому фінансовому моніторингу. Зазначена позиція була узгоджена з Державною службою фінансового моніторингу України, а також представниками Незалежної асоціації банків України.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Чи підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу (за ознакою, передбаченою пунктом 6 частини першої статті 15 Закону, а саме: "зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи-підприємця, якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття") фінансова операція із зарахування коштів на рахунок клієнта в національній валюті (від обов’язкового продажу валюти), сума якої дорівнює чи перевищує 150 000 гривень.

 

Відповідь:

Так зазначена операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Відповідно до Довідника кодів ознак фінансових операцій за результатами обов’язкового фінансового моніторингу (K_DFM02), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2016 № 24 "Про затвердження форм обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та інструкції щодо їх заповнення", з’явились нові ознаки, що пов’язані з публічними діячами. Якщо в клієнта – юридичної особи є власник, який є національним публічним діячем (володіє 24,99%), та власник, який є іноземним публічним діячем (володіє 4,56%), чи необхідно під час реєстрації операції зазначеного клієнта зазначати три коди ознак обов’язкового фінансового моніторингу (5600 "фінансові операції з отримання коштів особами, щодо яких встановлено високий ризик", 5604 "фінансові операції з отримання коштів особами, які пов’язані з національними публічними діячами" та 5605 "фінансові операції з отримання коштів особами, які пов’язані з іноземними публічними діячами")? Чи достатньо зазначити лише два коди ознак обовязкового фінансового моніторингу: 5600 і 5604, ураховуючи те, що іноземний публічний діяч володіє менше ніж 25%?

 

Відповідь:

Якщо фінансова операція відповідає зазначеним вище кодам обов’язкового фінансового моніторингу, то їх необхідно зазначати під час реєстрації цієї фінансової операції в реєстрі фінансових операцій.

 

 

05.08.2015

Запитання:

Чи підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 4 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі – Закон), фінансові операції з виплати банками-агентами, які відповідно до умов договору, укладеного з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, проводять виплати гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб?

 

Відповідь:

Відповідно до пунктів 21, 45 і 47 частини першої статті 1 Закону фінансова операція – це будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу, або про які стало відомо суб’єкту державного фінансового моніторингу в рамках виконання цього Закону.

 

Клієнт – будь-яка особа, яка, зокрема:

звертається за наданням послуг до суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

користується послугами суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

 

Учасники фінансової операції – клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їх інтересах, або особи, від імені або в інтересах яких діють клієнт, контрагент.

 

Пункт 4 частини першої статті 15 Закону передбачає, що фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів) підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу в разі, якщо сума, на яку вони здійснюються, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150 000 гривень.

 

Згідно зі статтями 3 і 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

 

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб’єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

 

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

 

На виконання свого основного завдання у порядку, передбаченому цим Законом, Фонд зокрема здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

 

Слід зазначити, що норма пункту 4 частини першої статті 15 Закону не містить винятків щодо непоширення її вимог на фінансові операції, пов’язані з виплатами Фондом відшкодувань за вкладами фізичних осіб. Тому фінансові операції з отримання фізичними особами коштів у готівковій формі через банк-агент, які виплачуються Фондом як відшкодування за вкладами, на думку Національного банку України, підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу за наведеною ознакою в разі, якщо сума, на яку вони здійснюються, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150 000 гривень.

 

 

05.08.2015

Запитання:

Чи підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 7 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі – Закон), зазначені фінансові операції:

- повернення оплати (передплати, часткової оплати) за експортними зовнішньоекономічними контрактами, що була отримана резидентами за товар, що не був поставлений такому нерезиденту повністю або частково;

- надання нерезиденту фінансової допомоги;

- повернення резидентом раніше отриманої фінансової допомоги від нерезидента;

- надання резидентом кредиту нерезиденту;

- повернення резидентом кредиту (позики) та відсотків нерезиденту;

- повернення резиденту інвестицій та доходів (прибутків) за ними;

- сплата штрафів за зовнішньоекономічними контрактами?

 

Відповідь:

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 15 Закону фінансова операція із переказу коштів за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), крім переказів коштів за договорами (контрактами), які передбачають фактичне постачання товарів на митну територію України, на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150 000 гривень, підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу.

 

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) – це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

 

Національним банком України було надано роз’яснення (лист від 15.04.2015 № 25-02002/24990) банкам України, яке містить позицію Національного банку України та Державної служби фінансового моніторингу України, згідно з якою для здійснення банком аналізу фінансових операцій із переказу коштів за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) (далі – контракти), з метою виявлення таких, що підлягають обовязковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 7 частини першої статті 15 Закону, фактичним постачанням товарів на митну територію України є дії, пов’язані із забезпеченням поставки на митну територію України товарів, які є рухомими речами в тлумаченні Митного кодексу України.

 

Водночас слід відзначити, що наведеною нормою Закону не визначено вид контракту (експортного чи імпортного), за яким має здійснюватися переказ коштів за кордон. Але істотною умовою застосування цієї ознаки є здійснення переказу коштів за кордон за наявним контрактом суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, умовами якого взагалі не передбачено поставки товару на митну територію України.

 

Слід зазначити, що аналізуючи вище зазначені фінансові операції щодо переказу коштів за кордон, як приклад, на відповідність наведеній ознаці, необхідно насамперед визначити чи здійснюються такі фінансові операції на підставі контракту, який відноситься до зовнішньоекономічного в розумінні Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"; у разі наявності таких контрактів ретельно їх вивчити, приділяючи особливу увагу, зокрема виду контракту; предмету контракту; умовам платежів; умовам постачання товару; визначеним правам та обов’язкам учасників контракту; порядку вирішення спорів у зв’язку із невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов’язань; наслідкам порушення контракту тощо.

 

Водночас звертаємо увагу, що порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів контракту своїх зобов’язань є однією з істотних умов, які мають бути передбачені в контракті. При цьому виплати штрафів за контрактом не змінюють суті безпосередньо самого контракту, зокрема умов, які є істотними для визначення ознаки фінансової операції, яка підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 15 Закону.

 

Отже, з огляду на викладене, на думку Національного банку України, обов’язковому фінансовому моніторингу відповідно до ознаки, визначеної пунктом 7 частини першої статті 15 Закону, підлягає будь-яка фінансова операція із переказу коштів за кордон за контрактом резидента України – суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, яка проводиться на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150 000 гривень, за винятком тих фінансових операцій, що здійснюються за контрактами, умовами яких передбачено постачання товарів, що є рухомою річчю у тлумаченні Митного кодексу України, на митну територію України, яке здійснюється з дотриманням вимог Митного кодексу України щодо переміщення (перетину) та пропуску товарів через митний кордон України, тобто з дотриманням відповідної митної процедури, що передбачає митне оформлення.

 

 

24.12.2013

Запитання:

1. Чи підлягає фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 4 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) фінансова операція із зарахування коштів у готівковій формі на поточний рахунок клієнта банку на суму, що дорівнює чи перевищує суму 150 000 гривень, якщо після зарахування готівкових коштів у цей самий або наступний операційний день клієнт перераховує кошти в безготівковій формі на рахунок 2909 або 2924 в інший банк з призначенням платежу "заробітна плата" або "заробітна плата згідно з відомостями, реєстром..." для подальшого перерахування на рахунки фізичних осіб для виплати заробітної плати? Чи повинен банк вимагати від клієнта документи (реєстри, відомості на виплату заробітної плати), згідно з якими проводиться операція з подальшого перерахування коштів для виплати заробітної плати, з метою проведення аналізу цих фінансових операцій?

 

2. Чи підлягає фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 13 частини першої статті 15 Закону фінансова операція із зарахування коштів перестрахового відшкодування на поточний рахунок клієнта – юридичної особи на суму, що дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень?

 

Відповідь:

Що стосується питання 1.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 15 Закону фінансова операція із зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з подальшим їх переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень.

 

Водночас зазначаємо, що лише за сукупності не менше двох складових зазначеної ознаки (зарахування на рахунок коштів у готівковій формі та подальший їх переказ іншій особі того самого або наступного операційного дня) такі фінансові операції відповідатимуть наведеній ознаці. Фінансова операція із зарахування коштів у готівковій формі є першочерговою і становить найбільший ризик щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

 

Зазначеною нормою Закону не визначено коло осіб та рахунки таких осіб, на які здійснюється переказ попередньо зарахованих готівкових коштів.

 

У пункті 6 частини першої статті 1 Закону визначено, що об’єктом фінансового моніторингу є дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

 

Нормами пункту 14 частини першої статті 1 Закону визначено, що ризики – це небезпека, (загроза, уразливі місця) для банків як суб’єктів первинного фінансового моніторингу бути використаними клієнтами під час надання ними послуг відповідно до характеру їх діяльності з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

 

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону фінансова операція – це будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Учасниками фінансової операції є клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їх інтересах (пункт 18 частини першої статті 1 Закону).

 

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189, контрагент – це особа, яка є другою стороною фінансової операції (контрагентом може бути банк), за якою між клієнтом та контрагентом відбувається передавання активів.

 

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 (далі – Інструкція), установлено порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку та визначено характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями відповідно до їх економічної суті.

 

Відповідно до цієї Інструкції балансовий рахунок 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" використовується для обліку сум іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку, наприклад, невиплачені перекази для бенефіціарів, які не мають рахунку в банку; суми коштів, що отримані для зарахування на вклади клієнтів банку.

 

Транзитний рахунок 2924 використовується для обліку коштів за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток, у тому числі під час розрахунків за товари та послуги. Транзитні рахунки – це рахунки, що використовують для обліку платежів на час до перерахування їх за призначенням згідно з нормативно-правовими актами або договорами (пункт 4 глави 1 Інструкції). Зазначені рахунки не є клієнтськими рахунками.

 

Так, аналізуючи фінансові операції із зарахування готівкових коштів на поточний рахунок 2600 клієнта банку з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня на балансовий рахунок 2909 чи на транзитний рахунок 2924 цього банку (іншого банку) з метою здійснення подальшого перерахування на рахунки фізичних осіб як виплати заробітної плати, зазначаємо, що в цьому випадку відбувається передавання активів клієнта банку – юридичної особи, ініційоване клієнтом, який має рахунок у банку, безпосередньо цьому банку (іншому банку), за допомогою якого кінцевий отримувач – фізична особа має отримати відповідну виплату заробітної плати згідно з наданими клієнтом цього банку реєстрами.

 

Тобто слід уважати, що в цьому випадку відносно клієнта – юридичної особи цей банк (інший банк) є іншою особою в контексті ознаки, визначеної пунктом 4 частини першої статті 15 Закону.

 

Отже, на думку Національного банку України, такі фінансові операції підлягатимуть обов’язковому фінансовому моніторингу за зазначеною ознакою за умови, що сума, на яку вони проводяться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень.

 

Що стосується питання 2.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 15 Закону фінансова операція з проведення страхової виплати або страхового відшкодування підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень.

 

Статтею 9 Закону України "Про страхування" (далі – Закон про страхування) визначено, що страхова виплата – це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування в разі настання страхового випадку, страхове відшкодування – це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності в разі настання страхового випадку. Договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону про страхування).

 

Відповідно до статті 25 Закону про страхування виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

 

Водночас слід зауважити, що вищенаведеною нормою Закону не визначено особи страховика, який здійснює виплату страхового відшкодування, а також коло осіб, які можуть отримати страхові виплати або страхове відшкодування.

 

Відповідно до статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

 

Статтею 12 Закону про страхування передбачено, що перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником в іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування та зобов’язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору із страхувальником.

 

Жодний із зазначених вище нормативно-правових актів не містить визначення поняття "перестрахове відшкодування".

 

Ураховуючи вищевикладене, зазначаємо, що в цьому випадку фінансова операція із зарахування коштів "перестрахового відшкодування" на поточний рахунок клієнта банку – юридичної особи 2600 відбувається шляхом проведення перестраховиком виплати страхового відшкодування цеденту (перестрахувальнику) у частині, обумовленій конкретним договором перестрахування.

 

Отже, на думку Національного банку України, зазначену фінансову операцію слід уважати такою, що підлягатиме обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, визначеною пунктом 13 частини першої статті 15 Закону, якщо сума, на яку проводиться така фінансова операція, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень.

 

 

24.12.2013

Запитання:

Чи підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, визначеною в пункті 4 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон), фінансова операція із зарахування готівкових коштів на спеціальний рахунок нотаріуса [балансовий рахунок 2622 "Кошти в розрахунках фізичних осіб" (далі – поточний рахунок 2622)] у сумі, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, з подальшим їх переказом того самого чи наступного операційного дня на рахунок 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" з призначенням платежу "Переказ для видачі готівкових коштів згідно з договором купівлі-продажу нерухомості"?

 

Відповідь:

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 15 Закону фінансова операція із зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень.

 

У пункті 6 частини першої статті 1 Закону визначено, що об’єктом фінансового моніторингу є дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

 

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону фінансова операція – це будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Учасниками фінансової операції є клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їх інтересах (пункт 18 частини першої статті 1 Закону).

 

Відповідно до пункту 1.2 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189, контрагент – це особа, яка є другою стороною фінансової операції (контрагентом може бути банк), за якою між клієнтом та контрагентом відбувається передавання активів.

 

Так, на думку Національного банку України, розрахунки фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню в розмірі понад 150 000 гривень, можуть здійснюватися, зокрема шляхом внесення коштів на окремий поточний рахунок нотаріуса, який відкривається банком на поточний рахунок 2622.

 

Водночас згідно з пунктом 4.6 глави 4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (зі змінами), визначено, що кошти, які перебувають на окремому поточному рахунку нотаріуса, належать клієнтам нотаріусів у межах переданої кожним клієнтом суми. Нотаріус здійснює управління коштами, що перебувають на зазначеному рахунку, в порядку, визначеному законодавством, та не має права використовувати ці кошти з іншою метою, ніж виконання доручення клієнта, яким вони передані.

 

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 (далі – Інструкція), установлено порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку та визначено характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями відповідно до їх економічної суті.

 

Відповідно до цієї Інструкції поточний рахунок 2622 використовується для обліку коштів у розрахунках, зокрема для обліку грошових сум, прийнятих у депозит нотаріуса тощо.

 

Балансовий рахунок 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" використовується для обліку сум іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку, наприклад, невиплачені перекази для бенефіціарів, які не мають рахунку в банку; суми коштів, що отримані для зарахування на вклади клієнтів банку.

 

Так, аналізуючи фінансову операцію із зарахування готівкових коштів на окремий поточний рахунок 2622 для здійснення розрахунку відповідної фізичної особи за договором купівлі-продажу та їх подальше перерахування на балансовий рахунок 2909 з метою здійснення виплати кінцевому бенефіціару, зазначаємо, що в цьому випадку відбувається передавання активів фізичної особи – клієнта нотаріуса, ініційоване нотаріусом, який має рахунок у банку, безпосередньо банку, за допомогою якого кінцевий отримувач, який не має рахунку в банку, має отримати готівкові кошти згідно з договором купівлі-продажу. Тобто слід уважати, що в цьому випадку відносно нотаріуса банк є іншою особою в контексті ознаки, визначеної в пункті 4 частини першої статті 15 Закону.

 

Отже, на думку Національного банку України, така фінансова операція підлягатиме обов’язковому фінансовому моніторингу за зазначеною ознакою за умови, що сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень.

 

Водночас зазначаємо, що лише за сукупності не менше двох ознак (зарахування готівкових коштів та подальший їх переказ іншій особі того самого або наступного дня) такі операції відповідатимуть наведеній ознаці. У цьому разі операція із зарахування готівкових коштів є першочерговою і становить найбільший ризик щодо легалізації злочинних доходів.

 

 

24.12.2013

Запитання:

Чи підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, визначеною пунктом 6 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон), фінансова операція з перерахування клієнтом банку – юридичною особою з власного поточного рахунку грошових коштів у сумі, що дорівнює чи перевищує еквівалент 150 000 гривень, за межі України на розрахунковий рахунок власного представництва, розташованого за межами України?

 

Відповідь:

Згідно з пунктом 6 статті 1 Закону об’єктом фінансового моніторингу є дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

 

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 15 Закону фінансова операція з переказу особою коштів за кордон за відсутності зовнішньоекономічного договору (контракту) підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу в разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень.

 

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) – це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

 

Статтею 378 Господарського кодексу України визначено, що суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

 

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництво не є юридичною особою.

 

Ураховуючи зазначене, представництво юридичної особи не є суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності.

 

Отже, зазначена фінансова операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, визначеною пунктом 6 частини першої статті 15 Закону.

 

 

24.12.2013

Запитання:

Чи підлягатиме обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 13 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон), операція перерахування з поточного рахунку юридичної особи – клієнта банку, яка проведена на суму, що перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень, з призначенням платежу "Сплата перестрахувального відшкодування згідно договору перестрахування" за умови, що згідно з відповідним договором клієнт банку виступає ретроцессіонарієм, а контрагент – ретроцедентом, та зважаючи на те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про страхування" (далі – Закон про страхування) передбачено, що перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником в іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, у якій він зареєстрований?

 

Відповідь:

Вимогами пункту 13 частини першої статті 15 Закону передбачено, що фінансова операція з проведення страхової виплати або страхового відшкодування підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу в разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень.

 

Відповідно до статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

 

Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

 

Відповідно до статті 9 Закону про страхування страхова виплата – це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку; страхове відшкодування – це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку; страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

 

Як зазначено в статті 12 Закону про страхування, перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, у якій він зареєстрований. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

 

Страхові компанії, задіяні в перестрахуванні, називаються перестраховиками, а процес передавання ризику – цедируванням ризику або перестрахувальною цесією. Страховика, який віддає ризик, називають цедентом (ретроцедентом), а перестраховика, що бере на себе ризик, – цесіонарієм (ретроцесіонарієм).

 

Таким чином, фінансова операція зі сплати перестрахувального відшкодування згідно з договором перестрахування, за яким клієнт банку виступає ретроцесіонарієм, а контрагент – ретроцедентом, на думку Національного банку України, підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 13 частини першої статті 15 Закону.

 

 

24.12.2013

Запитання:

З метою належного застосування законодавства з питань фінансового моніторингу просимо висловити свою думку стосовно операцій із зарахування коштів, які попередньо були внесені клієнтами готівкою (у сумі 150 000 гривень і більше) на рахунки 2 класу групи 26 "Кошти клієнтів банку" із подальшим їх перерахуванням на такі балансові рахунки:

3660 "Субординований борг банку";

3320 "Короткострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком";

3330 "Довгострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком";

3340 "Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком".

Чи містять вищезазначені фінансові операції ознаки обов’язкового фінансового моніторингу за кодом 1032 (1031) "Зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим перерахуванням того самого (наступного) операційного дня іншій особі"?

 

Відповідь:

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) фінансова операція із зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, якщо вона проводиться на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень.

 

У пункті 4 статті 1 Закону визначено, що фінансова операція – це будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Учасниками фінансової операції є клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їхніх інтересах (пункт 18 статті 1 Закону).

 

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 (далі – Інструкція № 280), установлено порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку та визначено характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями відповідно до їх економічної суті.

 

Відповідно до Інструкції № 280 балансовий рахунок 3660 "Субординований борг банку" використовується для обліку коштів, що залучені на умовах субординованого боргу банку на підставі довгострокового договору.

 

У пункті 1.5 глави 1 розділу II Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (далі – Інструкція № 368), визначено, що субординований борг – це звичайні не забезпечені банком боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума субординованого боргу, уключеного до капіталу, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору.

 

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу III Інструкції № 368 банки мають право залучати субординований борг від юридичних і фізичних осіб – як резидентів, так і нерезидентів (далі – інвестори) – у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 № 34 [у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 № 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за № 841/7129 (зі змінами)], та в банківських металах (золото в стандартних та/або мірних зливках із фізичною поставкою до банку) з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня).

 

Залучення коштів на умовах субординованого боргу відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу III Інструкції № 368 з метою їх урахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватись як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та інвестором [про що укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі – угода)], так і шляхом випуску банком-боржником облігацій [про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі – договір)].

 

У пунктах 3.10, 3.12 глави 3 розділу III Інструкції № 368 передбачається можливість установлення в угоді (договорі) строків (графіків) поступового повернення банком коштів, залучених на умовах субординованого боргу, залежно від обсягу залучених коштів, а також можливість дострокового погашення субординованого боргу в повному обсязі або частково за ініціативою банку-боржника та за згодою інвестора за умови отримання дозволу Національного банку України.

 

Тобто кошти, залучені банком на умовах субординованого боргу, є коштами інвесторів, які підлягають поверненню з процентами відповідно до умов угод (договорів).

 

Так, на думку Національного банку України, під час проведення фінансової операції із зарахування готівкових коштів на рахунок клієнта та їх подальшого перерахування на балансовий рахунок 3660 як суми зарахування субординованого боргу не відбувається передавання активів іншій особі, тому така операція не підлягатиме обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 4 частини першої статті 15 Закону.

 

Стосовно фінансових операцій із зарахування готівкових коштів на рахунок клієнта за іменні ощадні (депозитні) сертифікати та їх подальшого перерахування того самого або наступного операційного дня на балансові рахунки 3320, 3330, 3340 в контексті виконання вимог, установлених пунктом 4 частини першої статті 15 Закону, зазначаємо таке.

 

Відповідно до Інструкції № 280 балансові рахунки 3320, 3330, 3340 використовуються для обліку залучених депозитів [грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківських металах, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (абзац третій пункту 1.1 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 (далі – Положення № 516)] банку, що оформлені відповідно короткостроковими, довгостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу, та для обліку не отриманих у встановлений строк сум за строковими ощадними (депозитними) сертифікатами.

 

Статтею 1065 Цивільного кодексу України визначено, що ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, унесеного в банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав. У разі дострокового пред’явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів.

 

Відповідно до абзацу шостого пункту 1.1 глави 1 Положення № 516 операція банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами є вкладною (депозитною) операцією.

 

Статтею 340 Господарського кодексу України визначено, що депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або в безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається в письмовій формі.

 

Згідно зі статтею 1059 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі.

 

Цивільним кодексом України також уточнено, що саме слід розуміти під письмовою формою договору банківського вкладу. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

 

Отже, аналізуючи фінансові операції з перерахування коштів з рахунку клієнта на балансові рахунки 3320, 3330, 3340 в контексті визначення наявності ознак, установлених пунктом 4 частини першої статті 15 Закону, слід ураховувати, що незалежно від того, які рахунки використовуються банком для їх відображення в бухгалтерському обліку, суть таких фінансових операцій не змінюється, тобто йдеться про вкладні (депозитні) операції клієнта банку-вкладника, що здійснюються банком в процесі залучення коштів клієнта, а саме розміщення безпосередньо клієнтом банку власних грошових коштів шляхом оформлення відповідними ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком, які засвідчують право власника сертифіката (вкладника) або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого строку або на його вимогу суми вкладу (депозиту) та процентів, установлених сертифікатом.

 

Таким чином, на думку Національного банку України, зазначені фінансові операції не підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, визначеною пунктом 4 частини першої статті 15 Закону, оскільки в цьому випадку немає однієї з істотних умов, за наявності яких такі операції мають відповідати зазначеній ознаці, а саме немає подальшого переказу коштів іншій особі того самого або наступного операційного дня.

 

Водночас, з огляду на ризики легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, банку доцільно проводити внутрішній фінансовий моніторинг щодо зазначених фінансових операцій.

 

 

31.05.2013

Запитання:

Чи підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, визначеною пунктом 12 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) фінансова операція повернення раніше перерахованої страхової премії на рахунок клієнта банку – юридичної особи від страхової компанії – клієнта іншого банку в сумі, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень, якщо під час з’ясування суті операції було встановлено, що причиною повернення страхової премії стало дострокове припинення дії страхового договору за домовленістю сторін (умовами страхового договору та додаткової угоди передбачене часткове повернення раніше сплачених страхувальником коштів)?

 

Відповідь:

Обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 12 частини першої статті 15 Закону, а саме одержання (сплата, переказ) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії), на думку Національного банку України, підлягає фінансова операція з одержання (сплати, переказу) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії), що здійснюється на підставі договорів страхування (перестрахування), укладених відповідно до Закону України "Про страхування" (далі – Закон про страхування), якщо вона проводиться на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень.

 

Згідно зі статтями 2, 3 Закону про страхування cтраховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності, а страхувальниками – юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Договір страхування згідно з вимогами статті 16 Закону про страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

 

Таким чином, ситуація стосовно фінансової операції щодо передбаченого умовами страхового договору та додаткової угоди часткового повернення раніше сплачених страхувальником коштів, а саме повернення страховиком страхувальнику раніше перерахованої страхової премії на суму понад 150 000 гривень з причини дострокового припинення дії страхового договору, не підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за відсутності ознаки, передбаченої в пункті 12 частини першої статті 15 Закону.

 

Якщо в банку за результатами вивчення фінансової діяльності такого клієнта, у тому числі здійсненого щоквартального аналізу його фінансових операцій щодо їх відповідності фінансовому стану та суті діяльності цього клієнта, виникає підозра стосовно використання ним послуг банку для легалізації кримінальних доходів або фінансування тероризму і такі фінансові операції мають ознаки внутрішнього фінансового моніторингу, передбачені вимогами статті 16 Закону, то, на думку Національного банку України, банку доцільно віднести їх до фінансових операцій, які підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу.

 

 

17.04.2013

Запитання:

Чи підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу операція із зарахування на поточний рахунок клієнта банку – юридичної особи-нерезидента коштів від юридичної особи-нерезидента в сумі, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень, якщо у призначенні платежу зазначено, що кошти зараховані згідно із зовнішньоекономічним контрактом [учасник зовнішньоекономічного контракту – юридична особа з відповідною реєстрацією в країні (на території), яка належить до переліку країн (територій), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, наприклад, в Ірані], але платником була юридична особа-нерезидент, місцем реєстрації якої є країна, що не належить до вищезазначеного переліку (наприклад, Індія), і якій відповідно до умов додаткової угоди було надано право здійснити платіж за поставлену продукцію.

 

Відповідь:

Відповідно до вимог частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) обов’язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція в сумі, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень, із зарахування або переказу коштів у разі, якщо хоча б одна із сторін учасників фінансової операції є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в країні (на території), яка належить до переліку країн (територій), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, або однією із сторін є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на території). Перелік таких країн (територій) визначається відповідно до порядку, установленого Кабінетом Міністрів України.

 

За наданою банком інформацією фінансова операція здійснюється за зовнішньоекономічним контрактом, у якому однією стороною є покупець (юридична особа-нерезидент з відповідною реєстрацією в Ірані), друга сторона – продавець (юридична особа-резидент), третя сторона відповідно до додаткової угоди – платник (країна реєстрації – Індія), тобто особа, якій покупець надав право бути платником та здійснити переказ коштів продавцю за поставлену продукцію на умовах інкасо.

 

Відповідно до Уніфікованих правил по інкасо в редакції 1996 року (публікація Міжнародної торгової палати № 522), які застосовуються до всіх інкасо і є обов’язковими для всіх зацікавлених сторін, термін "інкасо" означає операції, що здійснюються банками на підставі одержаних інструкцій з документами [фінансовими (переказні векселі, прості векселі, чеки або інші подібні документи, що використовуються для одержання платежу грошима) та комерційними (рахунки, транспортні документи, товаророзпорядчі документи чи інші подібні документи, або будь-які інші документи, які не є фінансовими документами)] з метою одержання платежу (та/або акцепту) або передавання документів проти платежу (та/або проти акцепту), або передавання документів на інших умовах.

 

Аналізуючи викладене, зазначаємо, що невід’ємною умовою здійснення фінансової операції, викладеної в листі як приклад, а саме отримання продавцем коштів від платника за поставлену покупцю продукцію, є безпосередньо поставка покупцю відповідної продукції та отримання платником від покупця відповідного розпорядження (інструкції) щодо сплати певної суми коштів продавцю за її поставку.

 

Ураховуючи те, що згідно з пунктом 18 частини першої статті 1 Закону учасниками фінансової операції є клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їхніх інтересах, покупець є одним з учасників зазначеної фінансової операції.

 

Оскільки згідно з документами покупець є юридичною особою, що має відповідну реєстрацію в країні, що належить до переліку країн (територій), які не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, затвердженого наказом Державної служби фінансового моніторингу України від 01.10.2012 № 139, на думку Національного банку України, вищезазначена фінансова операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, визначеною пунктом 3 частини першої статті 15 Закону.

 

Також слід зауважити, що пунктом 4 частини другої та частиною третьою статті 6 Закону встановлено обов’язок банку забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, розробляти критерії ризиків та самостійно здійснювати класифікацію своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених Спеціально уповноваженим органом та органами, що здійснюють регулювання та нагляд за їх діяльністю, під час проведення ними фінансових операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик проведення ними таких операцій.

 

Для зменшення виявлених ризиків відповідно до пункту 3 статті 11 Закону банк повинен вживати заходів, що зокрема включають: здійснення поглибленої ідентифікації клієнта та перевірку особи клієнта протягом певного періоду, уключаючи його власників; збільшення частоти проведення перевірок особи клієнта, уключаючи його власників; збір інформації з метою формування уявлення про діяльність клієнта, природу та рівень операцій, що проводяться ним; посилений моніторинг операцій, що проводяться клієнтом.

 

 

03.01.2013

Запитання:

З метою належного застосування законодавства з питань фінансового моніторингу просимо надати роз’яснення щодо застосування ознак, передбачених пунктами 13 та 15 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон), до таких операцій:

 

1) проведення страхової виплати або страхового відшкодування, а саме:

операції із зарахування страховій компанії частки страхової виплати чи страхового відшкодування від брокера (страхувального посередника). Брокер отримав ці кошти від компаній, які є перестрахувальниками страхової компанії;

операції із зарахування страховій компанії частки страхової виплати чи страхового відшкодування від перестраховика за договором перестрахування;

 

2) здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, що не передбачає фактичного постачання на митну територію України товарів, робіт і послуг, а саме:

 

операцій за договорами, за якими здійснюється передплата за роботи чи послуги (розроблення будь-яких проектів або концепцій проектів тощо), що виконуються за межами України, якщо з реквізитів договорів неможливо з’ясувати місце та порядок передавання послуг, але відома країна, де вони використовуватимуться (наприклад, місце будівництва за проектом – Україна);

операцій за договорами імпорту послуг (туристичні послуги, експедиційні послуги, лікування, навчання тощо), які одночасно надаються та отримуються як на території України, так і за її межами;

операції за договорами імпорту інформаційних послуг (пов’язаних з авторськими правами, розробленням програмного забезпечення, баз даних), щодо яких неможливо визначити країну, де вони надаються чи використовуватимуться;

операцій за договорами щодо перестрахування наданих страхових послуг.

 

Відповідь:

Що стосується запитання 1.

Згідно з вимогами пункту 13 частини першої статті 15 Закону обов’язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція із проведення страхової виплати або страхового відшкодування у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень.

 

Відповідно до статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

 

Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

 

Статтею 12 Закону України "Про страхування" також передбачено, що перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником в іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.

 

Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов’язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору із страхувальником.

 

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

 

Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

 

У пункті 8 Порядку реєстрації договорів перестрахування, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.03.2011 № 153, зазначено, що договори перестрахування, що підлягають реєстрації, мають відповідати загальним вимогам до договорів, установленим Цивільним кодексом України, та/або вимогам до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), передбаченим законодавством про зовнішньоекономічну діяльність, з урахуванням установлених іншим законодавством особливостей, зокрема щодо предмета договору перестрахування; переліку страхових випадків; розміру перестрахових платежів і строків їх сплати; перестрахового тарифу; умов здійснення перестрахової виплати та причин відмови в перестраховій виплаті.

 

Таким чином, фінансові операції щодо зарахування страховій компанії від перестраховика чи брокера частки страхової виплати чи страхового відшкодування в сумі, яка дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень, підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 13 частини першої статті 15 Закону.

 

Що стосується запитання 2.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 15 Закону фінансова операція із здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, що не передбачає фактичного постачання на митну територію України товарів, робіт і послуг на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень, підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу.

 

Національний банк України в листі від 04.04.2011 № 48-103/634-4584 висловив позицію, згідно з якою зазначена ознака не застосовується до розрахунків за експортними контрактами, а застосовується до розрахунків, що здійснюються за імпортними контрактами резидентів України, які не передбачають постачання товарів, робіт і послуг на митну територію України.

 

Зауважимо, що зробити висновок щодо віднесення фінансової операції із розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом до такої, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 15 частини першої статті 15 Закону, можливо лише після вивчення відповідного зовнішньоекономічного контракту та інших документів, пов’язаних з його виконанням (проформ, інвойсів, вантажних митних декларацій тощо). Тому під час здійснення аналізу фінансових операцій, що можуть відповідати зазначеній ознаці, особливу увагу слід приділяти умовам щодо оплати, місця фактичного виконання договору, та документам, які згідно з умовами договорів засвідчують факт поставки товару, надання послуг, виконання робіт.

 

До того ж слід зазначити, що попередня оплата (передплата) за договором не змінює умов зовнішньоекономічного контракту, які є істотними для визначення ознаки, передбаченої пунктом 15 частини першої статті 15 Закону.

 

Водночас нагадуємо, що згідно з пунктом 2.3 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189, зі змінами (далі – Положення), банк зобов’язаний розробити та затвердити, зокрема Програму здійснення фінансового моніторингу за певним напрямом діяльності банку в процесі обслуговування клієнтів, яка має містити порядок виявлення фінансових операцій, що підлягають обов’язковому та внутрішньому фінансовому моніторингу (підпункт "в" пункту 2.11 Положення).

 

Отже, у відповідній програмі здійснення фінансового моніторингу банк має встановити порядок виявлення фінансових операцій, пов’язаних із здійсненням розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, з урахуванням специфіки цих операцій, а також порядок ужиття заходів щодо з’ясування суті та мети такої фінансової операції.

 

 

02.10.2012

Запитання:

Чи підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, визначеною у пункті 13 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) "проведення страхової виплати або страхового відшкодування" операція здійснення переказу з кореспондентського рахунку в національній валюті (типу лоро), відкритого банку-нерезиденту, на поточний рахунок клієнта – юридичної особи, відкритий в іншому банку України, за допомогою системи електронних платежів Національного банку України на суму, що перевищує 150 000 гривень, якщо призначення платежу містить формулювання "виплата страхового відшкодування"? Ініціатором даної операції є юридична особа-нерезидент, що обслуговується банком-кореспондентом, а кінцевим отримувачем – юридична особа-резидент, що не є клієнтом банку та обслуговується іншим банком?

 

Відповідь:

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону об’єктом фінансового моніторингу є дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

 

Слід зазначити, що нормами пункту 14 частини першої статті 1 Закону визначено, що ризики – це небезпека, (загроза, уразливі місця) для банків як суб’єктів первинного фінансового моніторингу бути використаними клієнтами у разі надання ними послуг відповідно до характеру їхньої діяльності з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

 

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону визначено, що фінансова операція – це будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Учасниками фінансової операції є клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їхніх інтересах (пункт 18 частини першої статті 1 Закону).

 

Водночас відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 Закону банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозр, після їх проведення або у разі спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення.

 

У даному випадку це стосується фінансової операції із проведення страхового відшкодування, яка здійснювалася шляхом переказу грошової суми, яка виплачується страховиком – клієнтом банка-нерезидента отримувачу через кореспондентський рахунок у національній валюті (типу лоро), відкритого в банку. Кінцевим отримувачем страхового відшкодування є юридична особа-резидент, яка не є клієнтом банку.

 

У пункті 1 глави 1 розділу І Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 № 320 (далі – Інструкція № 320), визначено, що кореспондентський рахунок – це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківського переказу коштів.

 

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, кореспондентські рахунки інших банків за своїм призначенням використовуються, зокрема для обліку коштів на кореспондентських рахунках, що відкриті іншим банкам.

 

За дебетом кореспондентського рахунку проводяться, зокрема суми коштів, що списуються банком на підставі розпоряджень банків – власників рахунків за власними операціями та за операціями їх клієнтів.

 

У пункті 1 частини четвертої статті 6 Закону визначено перелік заходів, які банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний здійснювати стосовно іноземних фінансових установ, з якими встановлено кореспондентські відносини в порядку, визначеному відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу.

 

Зауважуємо, що в даному випадку кореспондентський рахунок слід розглядати як рахунок, який використовується банком-нерезидентом для обліку коштів та здійснення міжбанківського переказу коштів у національній валюті (суми виплати страхового відшкодування отримувачу переказу). Отже, така фінансова операція банку обумовлена потребою виконання платежів клієнта банка-нерезидента (фактичного відправника активів, який ініціював цей переказ) та здійснюється на підставі розпорядження власника кореспондентського рахунку – банка-нерезидента, а не платіжного доручення ініціатора переказу коштів.

 

Таким чином, фінансова операція з точки зору здійснення фінансового моніторингу не містить основних елементів фінансової операції як об’єкта фінансового моніторингу, а саме не відбувається передача активів між клієнтом – фактичним відправником активів, який ініціював цей переказ, та другою стороною цієї фінансової операції – контрагентом за допомогою банку.

 

Поряд з цим слід зазначити, що для банку як суб’єкта первинного фінансового моніторингу здійснення міжбанківського переказу коштів з кореспондентського рахунку іншого банку не є ризиковим з точки зору використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, оскільки ініціатор переказу та одержувач не є клієнтами банку та наявні кореспондентські відносини між банками регулюються договорами, укладеними відповідно до законодавства.

 

Тобто у даному випадку відсутній об’єкт фінансового моніторингу, визначений пунктом 6 частини першої статті 1 Закону.

 

Отже, на думку Національного банку України, дана фінансова операція не підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, визначеною в пункті 13 частини першої статті 15 Закону.

 

 

27.06.2012

Запитання:

З метою належного застосування законодавства з питань фінансового моніторингу просимо висловити свою точку зору:

1) чи підлягає фінансова операція з перерахування клієнтом банку коштів за кордон за транспортні, експедиційні, консультаційні послуги тощо згідно з договором (контрактом) обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою "здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, що не передбачає фактичного постачання на митну територію України товарів, робіт і послуг", якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень;

2) чи підлягає фінансова операція обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою "виплата (передача) особі виграшу в лотерею", якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 13 000 гривень, але менше ніж 150 000 гривень?

 

Відповідь:

Що стосується запитання 1.

 Відповідно до пункту 15 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) фінансова операція зі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, що не передбачає фактичного постачання на митну територію України товарів, робіт і послуг на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень, підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу.

 

Зауважимо, що зробити висновок щодо віднесення фінансової операції із розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом до такої, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 15 частини першої статті 15 Закону, можливо лише після вивчення відповідного зовнішньоекономічного контракту. Тому, під час здійснення аналізу фінансових операцій, що можуть відповідати зазначеній ознаці, особливу увагу слід приділяти умовам щодо оплати, місця фактичного надання послуг, здійснення робіт і документам, які згідно з умовами договорів засвідчують факт надання послуг, проведення робіт.

 

Крім того, згідно з пунктом 6.3 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 (далі – Положення), банк у разі виявлення фінансової операції клієнта, яка підлягає фінансовому моніторингу, зобов’язаний забезпечити вжиття передбачених законодавством України та визначених у внутрішніх документах банку з питань здійснення фінансового моніторингу заходів, спрямованих на з’ясування суті і мети фінансової операції, у тому числі шляхом витребування додаткових документів і відомостей, що стосуються цієї фінансової операції, та з метою належного виконання вимог законодавства із запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму.

 

Нагадуємо, що відповідно до пункту 2.3 Положення банк зобов’язаний розробити та затвердити Програму здійснення фінансового моніторингу за певним напрямом діяльності банку в процесі обслуговування клієнтів, яка має містити порядок виявлення фінансових операцій, що підлягають обов’язковому та внутрішньому фінансовому моніторингу (підпункт "в" пункту 2.11 Положення). Отже, у відповідній програмі здійснення фінансового моніторингу банк має встановити порядок виявлення фінансових операцій, пов’язаних із здійсненням розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, з урахуванням специфіки цих операцій.

 

Що стосується запитання 2.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 15 Закону фінансова операція з виплати (передачі) особі виграшу в лотерею, придбання фішок, жетонів, внесення в інший спосіб плати за право участі в азартній грі, виплата (передача) виграшу субєктом господарювання, який проводить азартні ігри, підлягає обовязковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для субєктів господарювання, які проводять азартні ігри, – 13 000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень (для субєктів господарювання, які проводять азартні ігри, – 13 000 гривень).

 

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону виконання обовязків субєкта первинного фінансового моніторингу забезпечується субєктами господарювання, які проводять лотереї, азартні ігри, у тому числі казино, електронним (віртуальним) казино, під час здійснення фінансових операцій, повязаних з прийняттям чи поверненням ставок або виплатою виграшів.

 

Разом з тим згідно зі статтею 2 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (далі – Закон про заборону) в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.

 

Слід зазначити, що статтею 1 Закону про заборону визначені поняття "гральний бізнес" і "азартна гра", а також установлено, що до азартних ігор не належить організація та проведення лотерей.

 

 

01.03.2012

Запитання:

Чи підлягатиме обов’язковому фінансовому моніторингу згідно з пунктом 4 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) операція із зарахування суми, яка більша ніж 150 000 гривень, на рахунок філії, що не є юридичною особою, проте має свій власний код за ЄДРПОУ, з подальшим перерахуванням коштів на рахунок юридичної особи – головного підприємства, код за ЄДРПОУ якої відрізняється від того, що наданий філії Державною податковою інспекцією? Філія веде самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, круглі печатки для податкових накладних і штампи зі своїм найменуванням, є самостійним суб’єктом господарювання.

 

Відповідь:

У пункті 4 частини першої статті 15 Закону встановлено, що обов’язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція із зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі за умови, що сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень.

 

Водночас зазначаємо, що лише за сукупності не менше двох операцій (зарахування готівкових коштів та подальший їх переказ іншій особі того самого або наступного дня) така фінансова операція відповідатиме наведеній ознаці.

 

У пункті 4 частини першої статті 1 Закону визначено, що будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу, є фінансовою операцією. Учасниками фінансової операції є клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їх інтересах (пункт 18 частини першої статті 1 Закону).

 

Разом з тим у статті 95 Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. До того ж філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру.

 

У статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі – Закон про реєстрацію) визначено, що відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру. У цьому реєстрі містяться, зокрема, відомості про ідентифікаційний код філії або представництва.

 

Також слід зазначити, що відокремлений підрозділ юридичної особи (філія) виробляє продукцію, здійснює роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи.

 

Водночас слід відзначити, що згідно з частиною першою статті 55 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна. До суб’єктів господарювання, зокрема, належать господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку (пункт 1 частини першої цієї статті).

 

Отже, незалежно від того, що ідентифікаційний код філії відрізняється від ідентифікаційного коду юридичної особи – головного підприємства в цьому разі на всіх етапах проходження цих коштів дії здійснюються щодо активів лише суб’єкта господарювання – юридичної особи (головного підприємства). Тобто, така фінансова операція не підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, визначеною пунктом 4 частини першої статті 15 Закону, оскільки немає істотних умов цієї ознаки, а саме, переказ іншій особі.

 

 

01.03.2012

Запитання:

Чи підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою пунктом 4 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму"(далі – Закон), операція із зарахування готівкових коштів на поточний рахунок клієнта (Дебет 1001; Кредит 2600 і 2620) у сумі, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, з подальшим переказом того самого або наступного дня на рахунок 2900 "Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти для клієнтів банку" або на рахунок 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку". Чи правильно буде вважати рахунки 2900 та 2909 "Інша особа"?

 

Відповідь:

Згідно з підпунктом 4 частини першої статті 1 Закону фінансова операція – це будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Також учасниками фінансової операції є клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їхніх інтересах (пункт 18 частини першої статті 1 Закону).

 

У Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189, термін "контрагент" визначено як особа, яка є другою стороною фінансової операції (контрагентом може бути банк), за якою між клієнтом та контрагентом відбувається передавання активів.

 

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 (далі – Інструкція), банківські рахунки:

2900 "Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку" використовується для обліку сум, перерахованих клієнтами, або сум, що підлягають перерахуванню на рахунки клієнтів за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів згідно з договором-дорученням;

2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" використовується для обліку сум іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

 

Разом з тим у пункті 4 Інструкції передбачено, що кредиторська заборгованість – це сума зобов’язань банку юридичним і фізичним особам на певну дату щодо надання активів, послуг тощо.

 

Крім того, слід ураховувати, що зазначені вище рахунки є банківськими рахунками та не є клієнтськими рахунками.

 

З огляду на викладене вище в разі проведення фінансової операції із зарахування готівкових коштів з їх подальшим перерахуванням на балансові рахунки 2900 або 2909 з метою їх конвертації або купівлі іноземної валюти між клієнтом та контрагентом (банком) відбувається передавання активів, тобто, уцьому разі банк щодо клієнта є "іншою особою" у контексті пункту 4 частини першої статті 15 Закону. Отже, уважаємо, що така операція підлягатиме обов’язковому фінансовому моніторингу за зазначеною ознакою,якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень.

 

Водночас зазначаємо, що лише за сукупності не менше двох ознак (зарахування готівкових коштів та подальший їх переказ іншій особі того самого або наступного дня) такі операції відповідатимуть наведеній ознаці. До того ж операція із зарахування готівкових коштів є першочерговою і становить найбільший ризик щодо легалізації злочинних доходів.

 

 

01.03.2012

Запитання

Чи підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою "зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі" операція із зарахування на поточний рахунок клієнта коштів з рахунку 1005 "Банкноти та монети, інкасовані до перерахування" (Дебет 1005; Кредит 2600) у сумі, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, за умови подальшого переказу цих коштів того самого або наступного операційного дня іншій особі, якщо банку достовірно відомо, що банківський рахунок 1005 "Банкноти та монети, інкасовані до перерахування" відкрито в іншого суб’єкта первинного фінансового моніторингу, тобто на рахунок клієнта інкасовані кошти зараховуються з іншого банку?

 

Відповідь

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) обов’язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція із зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень.

 

Разом з тим лише за сукупності не менше двох операцій (зарахування та подальшого переказу коштів іншій особі) такі операції відповідатимуть наведеній ознаці. Кожна з таких операцій окремо не підлягає фінансовому моніторингу. Операція із зарахування коштів у готівковій формі є першочерговою і становить найбільший ризик щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Зазначимо, що нормою Закону не визначено особу, яка здійснює зарахування [власник рахунку або інша(і) особа(и)], та банк, який обслуговує ініціатора платежу.

 

Національний банк України (лист від 04.04.2011 № 48-103/634-4584) надав роз’яснення банкам стосовно того, що операція із зарахування коштів на рахунок клієнта, яка здійснюється шляхом інкасації виручки, з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, або суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень, підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу.

 

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону фінансова операція – це будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

 

Порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України типових операцій із готівкою у національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, зокрема операцій з інкасації готівки, визначається Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 20.10.2004 № 495 (далі – Інструкція № 495).

 

У пункті 1.5 глави 1 Інструкції № 495 передбачено, що для відображення в бухгалтерському обліку операцій із готівкою та банківськими металами банки згідно з обліковою політикою можуть використовувати відповідні транзитні рахунки, рахунки кредиторської та дебіторської заборгованості з подальшим відображенням цих операцій за рахунками з обліку готівки та банківських металів.

 

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, призначенням рахунку 1005 "Банкноти та монети, інкасовані до перерахування" є облік інкасованої грошової виручки, яка підлягає зарахуванню на рахунки клієнтів. Рахунок використовується як транзитний. Залишків на рахунку на кінець операційного дня не повинно бути.

 

Отже, аналізуючи фінансову операцію із зарахування на рахунок клієнта коштів у готівковій формі шляхом здійснення інкасації цих коштів, слід ураховувати те, що незалежно від того, які транзитні рахунки (у цьому випадку – транзитний рахунок 1005), рахунки кредиторської та дебіторської заборгованості використовуються банком для відображення в бухгалтерському обліку таких фінансових операцій з подальшим їх відображенням за рахунками з обліку готівки та банківських металів, суть такої фінансової операції не змінюється, тобто на рахунок клієнта зараховуються інкасовані готівкові кошти загальною сумою за один операційний день, які є власними активами клієнта, для подальшого їх використання.

 

Таким чином, зазначена фінансова операція має підлягати обов’язковому фінансовому моніторингу відповідно до пункту 4 статті 15 Закону незалежно від того, що інкасовані кошти зараховуються з іншого банку.

 

 

22.02.2013

Запитання:

Чи підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою, визначеною пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) фінансова операція у сумі, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень, яка проводиться клієнтом банку – фізичною особою, яка є громадянином країни, що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, але постійно проживає та має відповідну реєстрацію в Україні?

 

Відповідь:

У пункті 3 частини першої статті 15 Закону визначено, що обов’язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція у сумі, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень із зарахування або переказу коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін – учасників фінансової операції є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в країні (на території), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, або однією із сторін є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (території). Перелік таких країн (територій) визначається відповідно до порядку, установленого Кабінетом Міністрів України.

 

Отже, обов’язковому фінансовому моніторингу підлягатиме фінансова операція на відповідну суму, яка проводиться за наявності хоча б однієї з істотних умов, а саме: 1) якщо однією із сторін є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому в країні (на території), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму; 2) якщо хоча б одна із сторін – учасників фінансової операції є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження у вищезазначеній країні (на території).

 

Відповідно до норм статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

 

Згідно зі статтею 2 Європейської конвенції про громадянство термін "громадянство" означає правовий зв’язок між особою та державою без зазначення етнічного походження особи (конвенція ратифікована Україною 20.09.2006).

 

Статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що, зокрема іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Вибір та визначення місця проживання чи місцезнаходження фізичної особи на території України не залежить від громадянства цієї фізичної особи.

 

Таким чином, у даному випадку вищенаведеної істотної умови зазначеної ознаки немає, оскільки клієнт банку – фізична особа-іноземець має відповідну реєстрацію, що підтверджує право на постійне проживання в Україні.

 

Водночас під час здійснення аналізу наведеної як приклад фінансової операції щодо відповідності ознаці, визначеної пунктом 3 частини першої статті 15 Закону, необхідно визначити чи є інша особа – учасник цієї фінансової операції такою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в країні, що належить до Переліку країн, які не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, або є особою, яка має рахунок у банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на території).

 

 

30.03.2011

Запитання:

Чи повинні банки здійснювати фінансовий моніторинг та вносити в реєстр фінансові операції за критеріями пунктів 10, 11, 16 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", але не подавати інформацію про такі фінансові операції до Спеціально уповноваженого органу?

 

Відповідь:

Згідно з останнім абзацом частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон), інформація про фінансові операції подається відповідно до пунктів 10, 11, 16 частини першої цієї статті Спеціально уповноваженому органу всіма суб’єктами первинного фінансового моніторингу, крім банків.

 

Слід зазначити, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону, обов’язковий фінансовий моніторинг – це сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу з виявлення фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 цього Закону, ідентифікації учасників таких операцій та вивчення їх діяльності, ведення обліку цих операцій та відомостей про їх учасників, обов’язкового звітування про них Спеціально уповноваженому органу, а також подання додаткової інформації про фінансові операції та їх учасників, що стали об’єктом фінансового моніторингу з боку Спеціально уповноваженого органу.

 

Отже, ураховуючи, що вимоги щодо обов’язкового звітування Спеціально уповноваженому органу стосовно фінансових операцій, які мають ознаки, визначені пунктами 10, 11, 16 частини першої статті 15 Закону, на банки не розповсюджується, на думку Національного банку України, обов’язковий фінансовий моніторинг фінансових операцій за цими ознаками банки не здійснюють.

 

 

30.03.2011

Запитання:

Чи підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу згідно з пунктом 6 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" фінансові операції фізичних осіб?

 

Відповідь:

Згідно із вимогами пункту шостого частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон про запобігання), обов'язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція з переказу особою коштів за кордон за відсутності зовнішньоекономічного договору (контракту), якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень.

 

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

 

Зазначеною статтею також визначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

 

Відповідно до частини першої статті 55 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна. Пунктом 2 частини першої цієї статті визначено, що до суб'єктів господарювання відносяться, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

 

Слід також відмітити, що відповідно до статті 3 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є, зокрема, фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України. Водночас, слід враховувати те, що право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність фізичні особи мають з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. При цьому фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців". Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є (стаття 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

 

Згідно статті 2 Закону про запобігання, його дія поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також на юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

Таким чином, обов’язковому фінансовому моніторингу за вищевказаною ознакою підлягає будь-яка фінансова операція клієнта – фізичної особи, який не є суб‘єктом підприємницької діяльності, з переказу такою особою коштів за кордон, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень.

 

 

30.03.2011

Запитання:

Чи підлягає згідно Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою "зарахування коштів на поточний рахунок чи списання готівки з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця у разі, якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття" фінансова операція по рахунку 2600, якщо тип рахунку – депозитний (депозит на вимогу)?

 

Відповідь:

Згідно з вимогами пункту п’ятого частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон про запобігання), обов'язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція з зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи - підприємця чи списання коштів з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня реєстрації, або зарахування коштів на поточний рахунок чи списання готівки з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця у разі, якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень.

 

Відповідно до пункту 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі – Закон про платіжні системи), а також, згідно з пунктом 1.8 глави 1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 (далі - Інструкція №492), поточний рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

 

Слід також відмітити, що відповідно до абзацу першого пункту 1.8 глави 1 Інструкції № 492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

 

Нормами частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

 

Перелік рахунків, які належать до поточних рахунків, встановлено пунктом 1.8 глави 1 Інструкції №492.

 

Крім цього, пунктом 7.1.1 статті 7 Закону про платіжні системи та абзацом дев'ятим пункту 1.8 глави 1 Інструкції №492 визначено, що до вкладних (депозитних) рахунків належать рахунки, які відкриваються банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Також слід ураховувати, що особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками (пункт 7.1.4 статті 7 Закону про платіжні системи).

 

Зазначаємо, що відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

 

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280, встановлено порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку та визначено характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями. За рахунками Плану рахунків відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті. При цьому, згідно з даною Інструкцією, рахунок 2600 "Кошти на вимогу суб’єктів господарювання" має наступне призначення: облік вкладів (депозитів) на вимогу суб'єктів господарювання (крім небанківських фінансових установ), у тому числі поточні рахунки суб'єктів господарювання та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт.

 

Таким чином, з огляду на викладене, у разі якщо рахунок 2600 "Кошти на вимогу суб’єктів господарювання" має призначення обліковувати вклади (депозити) на вимогу суб'єктів господарювання (крім небанківських фінансових установ) та це визначено умовами договору банківського вкладу (депозиту), тобто за видом є депозитним, проведення фінансової операції за названою ознакою обов’язковому фінансовому моніторингу не підлягає.

 

Водночас, зауважуємо, що за ознакою, яка встановлена пунктом п’ятим частини першої статті 15 Закону про запобігання, обов'язковому фінансовому моніторингу підлягають лише фінансові операції, які проводяться за поточними рахунками.

 

 

30.03.2011

Питання:

Чи підлягає згідно пункту 13 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" обов’язковому фінансовому моніторингу за кодом ознаки 5020 (проведення страхової виплати або страхового відшкодування) фінансова операція по зарахуванню страхового відшкодування на рахунок клієнта банку, яке надійшло від страхової компанії, яка є клієнтом іншого банку?

 

Відповідь:

Згідно з вимогами пункту п’ятого частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон про запобігання), обов'язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція із проведення страхової виплати або страхового відшкодування у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень.

 

Частиною шістнадцятою статті 9 Закону України "Про страхування" (далі – Закон про страхування) встановлено, що страхове відшкодування – це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Разом з цим, страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

 

При цьому, згідно з частиною першою статті 25 Закону про страхування, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

 

Водночас, слід зауважити, що вищенаведеною нормою Закону про запобігання не визначено особи страховика, який здійснює виплату страхового відшкодування, а також яким чином страхувальник отримує зазначені кошти (шляхом виплати готівкових коштів, зарахування на поточний/картковий рахунок тощо).

 

Таким чином, з огляду на викладене, фінансова операція із зарахування на рахунок страхувальника страхового відшкодування, за умови, що сума страхового відшкодування дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу згідно з ознакою тринадцятою статті 15 Закону про запобігання.

 

 

30.03.2011

Запитання:

Чи підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою "зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі", операція зарахування на поточний рахунок клієнта коштів з рахунку 2902 "Кредиторська заборгованість за прийняті платежі" (Дебет 2902 – Кредит 2600) у сумі, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, за умови подальшого переказу цих коштів того самого або наступного операційного дня іншій, якщо банку достовірно відомо, що кошти на банківський рахунок 2902 "Кредиторська заборгованість за прийняті платежі" надходили декількома сумами, які не перевищують 150000 гривень, тобто на рахунок клієнта було зараховано загальну суму надходжень на рахунок 2902?

 

Відповідь:

Згідно із вимогами пункту четвертого частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон про запобігання), обов'язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція із зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень.

 

Водночас, лише за сукупності не менше двох операцій (зарахування та подальшого переказу коштів іншій особі) такі операції відповідатимуть наведеній ознаці. Кожна з таких операцій окремо не підлягає фінансовому моніторингу. При цьому, операція із зарахування коштів у готівковій формі є першочерговою і становить найбільший ризик щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Вказаною нормою Закону про запобігання не визначено особу, яка здійснює зарахування [власник рахунку або інша(і) особа(и)], та банку, який обслуговує ініціатора платежу.

 

Cлід ураховувати, що згідно з пунктом 1.20 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01. 2004 № 22 (далі – Інструкція №22) банк має право перераховувати кошти, що внесені до каси банку різними платниками для переказу на рахунок одного отримувача, відповідно до укладених договорів між банком та отримувачем коштів за одним розрахунковим документом на загальну суму з обов'язковим наданням отримувачу всієї інформації про переказ кожного платника способом, визначеним у договорі.

 

Отже, з огляду на викладене, фінансова операція із зарахування готівкових коштів на поточний рахунок клієнта з використанням транзитного рахунку 2902 у сумі, що перевищує 150000 гривень (за умови надходження коштів на рахунок 2902 декількома сумами від різних клієнтів, які не перевищують 150000 гривень), з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особи у сумі, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, не підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, оскільки відсутні істотні ознаки, які дають підстави вважати, що така операція підлягає фінансовому моніторингу.

 

 Тобто, відсутня наступна умова: сума кожного окремого внесення готівкових коштів через транзитний рахунок 2902 має дорівнювати чи перевищувати 150000 гривень або сумі в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень (один платіж) з подальшим переказом цих коштів іншій особі того самого або наступного операційного дня.

 

Водночас, зазначимо, що банк у разі виявлення фінансової операції клієнта, яка підлягає фінансовому моніторингу, має забезпечити ужиття передбачених законодавством України та визначених у внутрішніх нормативних документах банку заходів, спрямованих на з’ясування суті та мети операції клієнта, у тому числі, шляхом витребування додаткових документів і відомостей, що стосуються цієї операції.

 

 

30.03.2011

Запитання:

Чи підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу за кодом ознаки 5031"сплата, переказ страхового платежу (страхового внеску, страхової премії)" фінансові операції із перерахування структурним підрозділом страхової компанії страхових внесків на рахунок материнської компанії?

 

Відповідь:

Пунктом дванадцятим частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон про запобігання) встановлено, що фінансова операція із одержання (сплати, переказу) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії) підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень.

 

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону про запобігання фінансова операція – це будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

 

Разом з тим, статтею 95 Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філія не є юридичною особою.

 

Також, зазначимо, що згідно з абзацом четвертим пункту 1.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.08.2003 № 40 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності" відокремлений підрозділ юридичної особи - це підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою і не є юридичною особою.

 

Отже, на думку Національного банку України, обов'язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція з одержання (сплати, переказу) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії) філією страхової компанії, що здійснює функції юридичної особи, за умови, що сума операції дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150000 гривень. Фінансова операція із перерахування структурним підрозділом страхової компанії вже одержаних (сплачених, переказаних) страхових внесків на рахунок материнської компанії за вищенаведеною ознакою обов’язковому фінансовому моніторингу не підлягає.

 

 

07.2011

Запитання:

Чи підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу згідно з пунктом 5 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" фінансові операції із зарахування чи перерахування клієнтом юридичною особою або фізичною особою-підприємцем коштів на рахунок або з рахунку за спеціальним режимом його використання, що відкривається у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України?

 

Відповідь:

Пунктом 5 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) встановлено, що обов’язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція із зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи-підприємця чи списання коштів з поточного рахунка юридичної або фізичної особи‑підприємця, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня реєстрації, або зарахування коштів на поточний рахунок чи списання готівки з поточного рахунка юридичної або фізичної особи-підприємця у разі, якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття за умови, що сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 грн. або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 грн.

 

Зазначимо, що за наведеною вище ознакою фінансова операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за умови, що вона проводиться за поточними рахунками клієнта.

 

Статтею 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків цього виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

 

Згідно з вимогами пункту 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та пункту 1.8 глави 1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 зі змінами (далі – Інструкція № 492), поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

 

Абзацом першим пункту 1.8 глави 1 Інструкції № 492 передбачено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки.

 

Крім цього, зазначимо, що рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України, належать до поточних рахунків (відповідно до абзацу третього пункту 1.8 глави 1 Інструкції № 492).

 

Особливості правового режиму використання окремого рахунку передбачаються в договорі банківського рахунку.

 

З огляду на викладене фінансові операції, зазначені в запитанні, підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою пункту 5 частини першої статті 15 Закону за умови, що сума, на яку проводиться кожна з них, дорівнює чи перевищує 150 000 грн. або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 грн.

 

  На початок сторінки