Стара версія
Українська | English

Головна » Фінансовий моніторинг » Відповіді на запитання

Загальні питання

10.04.2019

Запитання:

Чи належить член наглядової ради (який не є головою наглядової ради) державного, казенного підприємства, господарського товариства, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, до національних публічних діячів?

Чи належить член виконавчого органу (який не є головою виконавчого органу) державного, казенного підприємства, господарського товариства, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, до національних публічних діячів?

 

Відповідь:

З урахуванням того, що згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 25 частини першої статті 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” національними публічними діячами є керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів встановлених юридичних осіб (директор/генеральний директор, Голова правління, Голова наглядової ради), члени виконавчих органів, члени наглядових органів (які не є керівниками таких органів) державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, на думку Національного банку України, не належать до категорії національних публічних діячів.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Чи належить філія державного підприємства, яка має своє керівництво, підпорядкована керівному органу юридичної особи і діє на підставі доручення, що отримується від відповідного керівного органу юридичної особи, до пов’язаних із публічними діячами осіб?

 

Відповідь:

З метою здійснення фінансового моніторингу вважаємо, що відокремлені підрозділи, у тому числі філії державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50%, є пов’язаними з публічними діячами особами.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Чи вважатиметься, що банк виконав вимоги законодавства України щодо з’ясування джерел походження коштів та активів публічних діячів, якщо в юридичній справі такого клієнта ‒ публічного діяча будуть лише цифрові копії податкових декларацій, отримані з публічних джерел?

 

Близькі родичі публічних діячів здебільшого не подають податкові декларації. Які документи банк має вимагати від них? Чи достатньо наявності довідки про доходи, виданої за місцем роботи такого клієнта? Чи має банк вимагати надання копії декларації публічного діяча навіть, якщо він не є клієнтом банку?

 

За який період банкам доцільно вимагати від клієнтів ‒ юридичних осіб документи, що підтверджуватимуть джерела походження коштів їх кінцевих бенефіціарних власників ‒ публічних діячів (близьких або пов’язаних із ними осіб), їх фінансовий стан та фінансові можливості на час заснування/придбання частки в підприємствах, якщо з моменту реєстрації підприємства вже минуло 10 ‒ 15 або навіть більше років?

 

Відповідь:

З 01 вересня 2016 року функціонує Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (https://public.nazk.gov.ua), з якого банки мають змогу безкоштовно отримати відомості з декларацій публічних діячів.

Крім того, банки можуть використовувати інформацію з декларацій, розміщених на офіційних веб-сайтах державних органів.

 

Стосовно документів, що підтверджують джерела походження коштів близьких або пов’язаних з публічним діячем осіб, зауважимо, що повного переліку таких документів немає. Документи, що підтверджують джерела походження коштів клієнта, визначаються законодавством залежно від юридичного оформлення операцій, їх виду та економічного змісту. Рекомендації з цього приводу містяться у Методичних рекомендаціях щодо виявлення публічних осіб та забезпечення проведення їх фінансових операцій Державної служби фінансового моніторингу. Довідка про доходи, видана за місцем роботи близької особи публічного діяча, може бути підтвердженням джерел походження коштів, якщо сума фінансової операції цієї особи не перевищує розміру доходів, зазначених у цій довідці. В інших випадках (якщо сума фінансової операції перевищує розмір доходів) необхідні додаткові документи.

 

Клієнт банку ‒ юридична особа, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є публічний діяч, близька або пов’язана з публічним діячем особа, має надати документи (інформацію), що підтверджують джерела походження активів, прав на такі активи (джерела статків) фізичної особи – кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

 

Банк самостійно з урахуванням заходів, що вживаються банком для управління ризиками, визначає період, за який необхідно вимагати документи для з’ясування джерел походження активів, прав на такі активи (джерела статків). Водночас слід урахувати, що фінансові операції можуть бути здійсненні публічним діячем, його близькою або пов’язаною особою, у тому числі за рахунок коштів (активів, прав на активи), набутих у власність до початку виконання цим публічних діячем визначених Законом публічних функцій, якщо це встановлено банком під час вивчення клієнта.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Відповідно до вимог пункту 50 Положення № 417 банк з метою з’ясування джерел походження коштів та активів клієнтів – публічних осіб/осіб близьких або пов’язаних з публічними особами зобов’язаний зробити обґрунтований висновок щодо наявності потенційних та реально достатніх фінансових можливостей, розпорядження якими дає змогу проводити або ініціювати проведення фінансових операцій на відповідні суми.

 

Такий висновок має складатися до кожної операції на значну суму?

 

Чи може банк як висновок у дозволі керівника банку на встановлення/продовження ділових відносин з публічною особою, близькою або пов’язаною особою зазначити, що банком отримані від клієнта документи та/або в банку є інформація з інших джерел про походження коштів та активів публічної особи, близької або пов’язаної особи?

 

Відповідь:

Банк самостійно приймає рішення щодо форми та обсягу обґрунтованого висновку. Проте результат перевірки джерел походження коштів має бути достатнім для визначення наявності/відсутності реально достатніх фінансових можливостей, розпорядження якими дає змогу проводити або ініціювати проведення фінансових операцій на відповідні суми.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Чи повинен банк з’ясовувати джерела походження коштів та активів фізичної особи – публічного діяча в разі встановлення ділових відносин з клієнтом – юридичною особою, що пов’язана з публічним діячем, зокрема керівника підприємства?

 

Відповідь:

З’ясовувати джерела походження коштів публічного діяча – керівника юридичної особи, яка є клієнтом банку, не потрібно. У таких випадках банк має з’ясовувати джерела походження коштів юридичної особи, яка є пов’язаною з публічним діячем особою. Якщо цей публічний діяч безпосередньо є клієнтом банку, то банк має з’ясовувати джерела походження його коштів.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Чи повинен банк з’ясовувати джерела походження коштів, активів публічного діяча, пов’язаного з клієнтом – юридичною особою, якщо пов’язаний з клієнтом – юридичною особою публічний діяч не має ділових відносин з банком/ не проводить через банк фінансові операції і таким чином отримана банком інформація не може бути використана для співставлення/аналізу спроможності публічного діяча проводити операції на відповідні суми?

 

Відповідь:

Банки мають з’ясовувати джерела походження коштів, пов’язаних із публічними діячами осіб – юридичних осіб, які є його клієнтами, а також кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) цих юридичних осіб, якщо вони є публічними діячами.

 

На думку Національного банку України, метою здійснення аналізу джерел походження коштів, активів та прав на такі активи зазначених осіб має бути встановлено є або намає ознак діянь, що можуть свідчити про приховання чи маскування незаконного походження активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), у тому числі набутих унаслідок вчинення злочину.

 

 

21.09.2017

Запитання:

У разі першого звернення клієнта – публічної особи, особи близької або пов’язаної з публічною особою до банку керівником банку надається дозвіл один раз на надання всіх видів фінансових послуг чи окремо на кожний заявлений клієнтом вид послуг, що передбачає укладення окремого договору?

 

Під час обслуговування клієнт – публічна особа, особа близька або пов’язана з публічною особою має намір використовувати інші банківські продукти та укладати ще договори (наприклад: депозитні, кредитні, послуги еквайрингу, тощо), дозвіл керівника банку вже є, оскільки був отриманий під час установлення ділових відносин. Чи потрібно в такому разі отримувати окремий (і) дозвіл (и) керівника банку?

 

Чи повинен банк під час проведення заходів щодо уточнення інформації про ідентифікацію та вивчення клієнта – публічної особи, особи близької або пов’язаної з публічною особою оформляти та отримувати оновлений дозвіл керівника банку на продовження наявних ділових (договірних) відносин? Якщо – "так", то в такому разі дозвіл має бути оформлений один на всі фінансові банківські послуги чи окремо на кожний договір про надання відповідних фінансових послуг?

 

Відповідь:

На думку Національного банку України, отримання дозволу керівника банку на встановлення/продовження ділових відносин з публічними особами, їх близькими або пов’язаними особами є необхідним у разі:

установлення ділових відносин (укладення договору, відкриття рахунку, проведення разових фінансових операцій на значну суму);

виявлення факту належності клієнта, з яким уже встановлені ділові відносини, до публічної особи, особи близької або пов’язаною з публічною особою.

 

Крім того, стосовно вищезазначених клієнтів за результатами проведення обов’язкового/додаткового уточнення інформації щодо ідентифікації клієнта (представника клієнта) та вивчення клієнта у випадках, передбачених законодавством, рекомендуємо також отримувати дозвіл керівника банку на продовження наявних ділових/договірних відносин.

 

Дозвіл на продовження ділових відносин може надаватися керівником не тільки щодо окремого клієнта, а й відносно всіх клієнтів, щодо яких встановлено факт належності їх до публічних діячів, близьких або пов’язаних з публічним діячем осіб.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Яким чином проводити опис питань Правил фінансового моніторингу банківської групи, якщо нагляд за діяльністю членів групи проводять різні суб’єкти державного фінансового моніторингу?

 

Відповідь:

Вважаємо, що у зазначених вище випадках необхідно об’єднати вимоги всіх суб’єктів державного фінансового моніторингу з урахуванням видів послуг, що надаються членами банківської групи.

 

 

21.09.2017

Запитання:

У разі розірвання в односторонньому порядку чинних та таких, що мають юридичну силу договорів, укладених між банком і клієнтами, щодо яких прийнято рішення про розірвання ділових відносин відповідно до вимог статті 10 Закону та статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", які дії банку в разі відмови клієнта в наданні заяви на закриття рахунку та, якщо на такому рахунку є/немає залишку?

 

Відповідь:

Банк має виконувати вимоги статті 10 Закону в порядку, визначеному внутрішніми документами банку (див. підпункт 7 пункту 23 розділу ІІ Положення № 417), а також з урахуванням умов договорів про надання банківських послуг, укладених з клієнтами.

 

Нагадаємо, що згідно з пунктом 54 розділу V Положення № 417 банк зобов’язаний визначити та встановити процедури отримання від клієнта відомостей про зміну інформації, що надавалася банку, у тому числі щодо кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), зокрема шляхом установлення відповідних обов’язків у договорах про надання послуг банку.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє клієнту в разі його звернення про зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо строк її (їх) зупинення перевищив сім робочих днів (частина п’ята статті 17 Закону). Який порядок дій банку в разі звернення клієнта, фінансову операцію якого зупинено, раніше встановленого законодавством строку?

 

Відповідь:

Відповідно до підпункту 11 пункту 22 Положення № 417 Правила фінансового моніторингу банку мають містити порядок зупинення, виконання рішень (доручень) спеціально уповноваженого органу та поновлення фінансових операцій.

 

Крім того, рекомендуємо в договорах банківського рахунку з клієнтами передбачати підстави, за яких банк має право зупинити проведення фінансових операцій клієнта.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Клієнт – фізична особа має паспорт громадянина України, в якому зазначено, що клієнт зареєстрований на тимчасово окупованій території АР Крим. Проте в анкеті-опитувальнику клієнт зазначає місцем проживання материкову територію України. Яким чином установити резидентність такого клієнта? На підставі інформації, наданої в анкеті-опитувальнику?

 

Відповідь:

Відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 03.11.2014 № 699 "Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони "Крим", фізична особа, яка є внутрішньо переміщеною особою та отримала передбачену законодавством України довідку, що засвідчує її проживання на материковій частині України, є резидентом України. Для цілей ідентифікації внутрішньо переміщеної особи місцем її проживання на території України є адреса житла, зазначена в довідці.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Відповідно до Закону України "Про державну службу" починаючи з травня 2016 року змінено список категорій осіб, яких віднесено до публічних діячів (замість першої та другої категорій посад встановлено категорію "А" (вищий корпус державної служби).

 

У зв’язку з цим просимо надати роз’яснення:

- чи є публічним діячем фізична особа, яка належала до першої або другої категорії, проте якій на сьогодні встановлено категорію "А"?

- чи є публічним діячем клієнт, який належав до першої або другої категорії посад останні три роки, а на сьогодні не належить до категорії "А"?

 

Відповідь:

Ураховуючи, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, державні службовці, посади яких віднесені до першої або другої категорії посад, з 01 травня 2016 року не є національними публічними діячами.

 

 

21.09.2017

Запитання:

Чи підпадають під поняття переказ такі валютно-обмінні операції та чи потрібно до таких операцій застосовувати вимоги абзацу п’ятого частини третьої статті 9 Закону щодо здійснення ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта:

- купівля у фізичних осіб – резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

- конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави?

 

Відповідь:

На думку Національного банку України, валютно-обмінні операції, перераховані в запитанні, не є переказом. У зв’язку з цим вживати заходів, зазначених у запитанні, не потрібно, за винятком випадків, у яких фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу або виникнення підозри. У листі від 15.03.2016 № 25-0008/22161 Національний банк України зазначив, що згідно з пунктом 4 розділу I Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174, валютно-обмінні операції є касовими операціями, відносно яких має здійснюватися обов’язковий фінансовий моніторинг відповідно до ознаки, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 1 Закону, якщо сума такої фінансової операції дорівнює або перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150 000 гривень.

 

 

09.08.2013

Запитання:

1. Чи суперечить законодавству України вимога банку про обов’язкове надання клієнтом виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для отримання інформації про його державну реєстрацію (далі – Єдиний державний реєстр) незалежно від дати проведення його державної реєстрації?

 

2. Чи можна для отримання інформації про державну реєстрацію клієнта – суб’єкта господарювання використовувати свідоцтво про державну реєстрацію такого клієнта, якщо державна реєстрація та/або внесення останніх змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців такого клієнта відбулись до 07.05.2011?

 

3. Чи буде достатнім отримання інформації з інформаційного ресурсу в мережі Інтернет для встановлення факту відсутності внесення змін у реєстраційні дані клієнта?

 

Відповідь:

Що стосується питань 1, 2.

Відповідно до пункту 26 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця" від 07.04.2011 № 3205-VI (далі – Закон № 3205-VI) було внесено зміни в частині виключення слів "реквізити свідоцтва про державну реєстрацію та орган, що його видав" з пунктів 2, 3 частини одинадцятої статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон).

 

У пункті 2 частини другої статті 6 Закону встановлено, що банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта у випадках, установлених Законом.

 

Статтею 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статтею 9 Закону передбачено, що банк має право витребувати, а клієнт зобов’язаний надати інформацію, зокрема стосовно ідентифікації його особи для виконання таким суб’єктом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

 

Водночас відповідно до пункту 5.10 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 (далі – Положення), банк зобов’язаний під час вивчення, зокрема документів, що підтверджують державну реєстрацію юридичної особи, приділяти особливу увагу їх оформленню. Також у пункті 5.16 Положення передбачено обов’язок банку під час реалізації Програми ідентифікації та вивчення клієнтів формувати та вести електронні анкети клієнтів за встановленими формами. В анкеті клієнта – юридичної особи-резидента (пункт 9 частини першої додатка 1 до Положення) та анкеті клієнта – фізичної особи-підприємця (пункт 9 частини першої додатка 5 до Положення) мають зазначатися реквізити свідоцтва про державну реєстрацію.

 

Крім того, розділом 5 (підструктура "DOK_REG" структури "OSOBA") Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями), затверджених постановою Правління Національного банку України від 04.06.2003 № 233 (далі – Постанова № 233), передбачено внесення відомостей щодо свідоцтва про державну реєстрацію учасника фінансової операції (номер свідоцтва, повне найменування органу, що видав свідоцтво і дата реєстрації) до файла-повідомлення про фінансові операції.

 

Отже, ураховуючи вищевикладене, а також вимоги частини восьмої статті 9 Закону та частини шостої статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на думку Національного банку України, до внесення відповідних змін у Положення та Постанову № 233, суб’єктами господарювання до банку може бути подано оригінал або належним чином засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію (якщо з 07.05.2011/дата набрання чинності Законом № 3205-VI не вносилися зміни до записів Єдиного державного реєстру, передбачені в пункті 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців") чи виписка з Єдиного державного реєстру.

 

Звертаємо увагу на те, що Законом № 3205-VI не передбачена необхідність заміни свідоцтва про державну реєстрацію на виписку або витяг з Єдиного державного реєстру, а також не передбачена заборона або обмеження терміну використання існуючого свідоцтва про державну реєстрацію.

 

Що стосується питання 3.

14.12.2012 прийнято наказ Міністерства юстиції України № 1846/5 "Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі – Порядок), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2105/22417.

 

Згідно з пунктом 1.4 Порядку технічним адміністратором Єдиного державного реєстру є державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр" (далі – технічний адміністратор), яке, зокрема, здійснює заходи зі створення та супроводження програмного забезпечення Єдиного державного реєстру, забезпечує надання доступу до Єдиного державного реєстру, забезпечує публікацію повідомлень щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

 

У пункті 1.5 Порядку передбачено, що користувачами Єдиного державного реєстру є банки, які мають доступ до Єдиного державного реєстру через комп’ютерну мережу на підставі відповідних договорів з технічним адміністратором та одержують витяги з Єдиного державного реєстру відповідно при здійсненні ними банківських операцій.

 

Розділом VIII Порядку врегульовуються питання щодо надання відомостей через веб-сайт розпорядника Єдиного державного реєстру. Доступ до інформації з Єдиного державного реєстру забезпечується через офіційні веб-сайти Державної реєстраційної служби України та технічного адміністратора за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html.

 

Слід зазначити, що відповідно до вимог пункту 8.3 Порядку на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру не відображаються відомості з Єдиного державного реєстру щодо внесення останніх змін до відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

 

У підпункті 3.10.6 пункту 3.10 Порядку передбачено надання на вибір запитувача у формі вибіркового витягу даних про реєстраційні дії, назва реєстраційної дії, дата та номер реєстраційної дії, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про реєстраційну дію, місце проведення реєстраційної дії, зміни, унесені реєстраційною дією.

 

Отже, на думку Національного банку України, з метою виконання вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, банк, який має доступ до Єдиного державного реєстру через комп’ютерну мережу на підставі відповідного договору з технічним адміністратором, може використовувати отриману інформацію щодо відсутності внесення змін до відомостей про клієнта – юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, за винятком тих юридичних осіб, відносно яких в Єдиному державному реєстрі внесено запис про відсутність підтвердження відповідних відомостей про цю юридичну особу, або запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

 

 

09.08.2013

Запитання:

1. Якщо у тексті рішення Спеціально уповноваженого органу (далі – Держфінмоніторинг України) щодо зупинення видаткових операцій немає посилання на відповідність операцій статтям 15 та 16 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон), тобто рішення зупиняє всі видаткові операції клієнта, чи є таке рішення відповідним Закону?

 

2. Чи повинен банк під час здійснення зарахування на рахунок клієнта, щодо якого отримано рішення від Держфінмоніторингу України про зупинення видаткових фінансових операцій подавати інформацію окремо в файлі-повідомленні та в інформаційному повідомленні?

 

3. Оскільки додаток 2 до наказу Державного комітету фінансового моніторингу України "Про затвердження Порядку електронної взаємодії суб’єктів первинного фінансового моніторингу та Державного комітету фінансового моніторингу України" від 30.08.2010 № 152 не містить тип файла електронне інформаційне повідомлення, то в якому вигляді повинна бути подана інформація до Держфінмоніторингу України?

 

Відповідь:

Що стосується питання 1.

Керуючись частиною третьою статті 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон), Держфінмоніторинг України відповідно до вимог пунктів 1.5 та 4.1 наказу Міністерства фінансів України від 14.09.2012 № 992 "Про затвердження Порядку прийняття Державною службою фінансового моніторингу України рішення про зупинення фінансових операцій" (далі – Порядок) за наявності підстав, а саме, якщо фінансові операції містять ознаки, передбачені статтями 15, 16 Закону, може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій за рахунками клієнтів (осіб) на строк до п’яти днів.

 

Згідно з пунктом 1.6 Порядку рішення та доручення Держфінмоніторингу України щодо зупинення фінансових операцій або видаткових фінансових операцій підлягають негайному виконанню банком з моменту їх отримання і можуть доводитися до виконання банку в електронному або паперовому вигляді.

 

Отже зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів (осіб) за рішенням Держфінмоніторингу України навіть без посилання на відповідність фінансових операцій ознакам, передбаченим статтями 15, 16 Закону в тексті рішення, відповідає законодавству України у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а саме вимогам частини третьої статті 17 Закону.

 

Що стосується питань 2, 3.

Згідно з вимогами пунктів 2.3 та 2.8 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2013 № 189 (далі – Положення), банк зобов’язаний розробити та затвердити окремі внутрішні документи з питань здійснення фінансового моніторингу, зокрема, Правила внутрішнього фінансового моніторингу банку (далі – Правила), які мають містити в тому числі порядок виконання рішень/доручень Держфінмоніторингу України у випадках, передбачених Законом.

 

Відповідно до пункту 8.11 Положення в разі прийняття Держфінмоніторингом України рішення про зупинення видаткових фінансових операцій за рахунками клієнтів (осіб) на строк до п’яти робочих днів та отримання банком відповідного файла-рішення/рішення на паперовому носії банк повинен зупинити такі видаткові фінансові операції. Прибуткові фінансові операції за такими рахунками не зупиняються.

 

У такому випадку банк зобов’язаний повідомити Держфінмоніторинг України про проведення прибуткових фінансових операцій шляхом надсилання в той самий день електронного інформаційного повідомлення про кожну прибуткову фінансову операцію. Таке повідомлення має містити:

код ознаки фінансової операції відповідно до додатка 3 до наказу Держфінмоніторингу України від 26.08.2010 № 148 "Про затвердження форм обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та Інструкції щодо їх заповнення" (далі – Інструкції);

реєстраційний номер і дату рішення Держфінмоніторингу України;

дату здійснення прибуткової фінансової операції;

суму, на яку проведено фінансову операцію.

 

Крім того, інформація про прибуткову фінансову операцію за рахунком, щодо якого прийнято рішення Держфінмоніторингу України про зупинення видаткових фінансових операцій, невідкладно, але не пізніше 12 години наступного робочого дня після проведення прибуткової фінансової операції, уноситься до реєстру фінансових операцій і в цей самий день надається Держфінмоніторингу України у складі файла-повідомлення про фінансову операцію типу "А" відповідно до Довідника типів файлів інформаційного обміну [(додаток 2 до Порядку електронної взаємодії суб’єктів первинного фінансового моніторингу та Державної служби фінансового моніторингу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.04. 2013 № 436 (далі – Наказ № 436))].

 

Інформація про проведення прибуткових фінансових операцій за рахунком, щодо якого прийнято рішення Держфінмоніторингу України про зупинення видаткових фінансових операцій, надсилається Держфінмоніторингу України і електронним інформаційним повідомленням, і в складі файла-повідомлення про фінансову операцію типу "А".

 

Слід зазначити, що згідно з пунктом 1 розділу ІІ Наказу № 436 електронне інформаційне повідомлення не включено до переліку файлів інформаційного обміну, які використовуються для інформаційної взаємодії між Держфінмоніторингом України та суб’єктами первинного фінансового моніторингу.

 

Водночас згідно з пунктом 1.11 Положення банк для автоматизації процесів з питань фінансового моніторингу використовує програмне забезпечення, яке має забезпечувати, зокрема:

обмін інформацією з Держфінмоніторингом України;

реалізацію вимог законодавства України, зокрема, вимог нормативно-правових актів Національного банку України та Держфінмоніторингу України;

реалізацію вимог внутрішніх документів банку з питань здійснення фінансового моніторингу;

наявність системи захисту інформації, що відповідає вимогам законодавства України у сфері захисту інформації.

 

Відповідно до пункту 1.12 Положення документи в електронному вигляді формуються за допомогою програмно-апаратних засобів банку і надсилаються адресату з використанням електронної пошти та засобів захисту інформації Національного банку України.

 

Електронне інформаційне повідомлення має бути сформоване банком в електронному вигляді за допомогою програмно-апаратних засобів банку відповідно до вимог, установлених банком у Правилах та передбачених пунктом 8.11 Положення і має надсилатися адресату з використанням електронної пошти та засобів захисту інформації Національного банку України.

 

 

Запитання:

Яким чином доцільно вносити інформацію до реєстру фінансових операцій про фізичну особу – держателя додаткового спеціального платіжного засобу:

як щодо вигодоодержувача, що згідно пункту 24 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) є особою, на користь або в інтересах якої проводиться фінансова операція;

як щодо особи, яка діє від імені або за дорученням клієнта як довіреної особи користувача, що на законних підставах має право здійснювати операції з використанням спеціального платіжного засобу за рахунком користувача;

під час заповнення поля "Коментарі" до ознаки фінансової операції, яка підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, із зазначенням інформації щодо ініціювання переказу коштів з рахунку іншою фізичною особою за допомогою додаткового спеціального платіжного засобу, який емітований на його ім’я?

 

Відповідь:

У пункті 6 частини першої статті 1 Закону визначено, що об’єктом фінансового моніторингу є дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

 

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону фінансова операція – це будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Учасниками фінансової операції є клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їхніх інтересах (пункт 18 статті 1 Закону).

 

У пункті 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом – власником рахунка.

 

Стосовно внесення до реєстру фінансових операцій даних щодо фінансової операції, яка здійснена з використанням додаткової платіжної картки, слід зазначити таке.

 

Нормами статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що користувач зобов’язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

 

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (далі – Положення № 223) довірена особа користувача – це фізична особа, яка на законних підставах має право здійснювати операції з використанням спеціального платіжного засобу за рахунком користувача.

 

У пункті 2.8 Положення № 223 визначено, що емітент на підставі договору має право видати додатковий спеціальний платіжний засіб фізичній особі за умови надання власником рахунку – резидентом цій фізичній особі права на його отримання, а додатковий спеціальний платіжний засіб фізичній особі – нерезиденту – за умови надання власником рахунку – нерезидентом права фізичній особі – нерезиденту на його отримання.

 

Перелік реквізитів файла-повідомлення про фінансові операції, правила їх заповнення визначено главою 5 Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.06.2003 № 233.

 

Поле 1 підструктури "OSOBA" структури "INF_STR" файла-повідомлення заповнюється згідно з Довідником кодів типів осіб, що мають відношення до фінансової операції (K_DFM08).

 

Отже, на думку Національного банку України, з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, якщо фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу, то банку під час унесення інформації про таку фінансову операцію в реєстр фінансових операцій (далі – Реєстр) слід відображати інформацію щодо клієнта банку – власника рахунку.

 

Інформацію щодо безпосереднього ініціатора переказу коштів з використанням додаткового спеціального платіжного засобу, а саме держателя додаткового спеціального платіжного засобу, слід зазначити в полі "Коментарі" Реєстру.

 

Водночас вищезазначена інформація вноситься у відповідні поля файла-повідомлення про фінансові операції.

 

 

17.04.2013

Запитання:

Який документ уважається первинним документом, що вноситься до реєстру фінансових операцій згідно з вимогами пункту 6.13 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 (далі – Положення № 189) у разі здійснення клієнтом фінансової операції без відкриття рахунку та під час здійснення операції з купівлі/продажу іноземної валюти з поточного рахунку: заява на переказ готівки (заява на купівлю/продаж валюти) чи меморіальний ордер?

 

Відповідь:

Відповідно до статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" банк, зокрема, зобов’язаний забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та повідомляти про такі операції Спеціально уповноважений орган.

 

У пункті 6.3 Положення № 189 передбачено, що банк у разі виявлення фінансової операції клієнта, яка підлягає фінансовому моніторингу, зобов’язаний забезпечити унесення інформації про фінансову операцію до реєстру фінансових операцій. До реєстру фінансових операцій уносяться, зокрема, дані щодо найменування, номера і дати первинного документа (підпункт "ґ" пункт 6.13 Положення № 189).

 

Слід зазначити, що в пункті 1.2 Положення № 189 передбачено, що первинний документ – це документ, який містить, зокрема, особистий чи електронний підпис ініціатора здійснення операції та є підставою для відображення фінансової операції в системі автоматизації банку.

 

Нормами пункту 3.4 глави 3 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 (далі – Положення № 254), визначено, що відповідальність за укладання договорів відповідно до законодавства України, ідентифікацію операцій, формування первинних документів і оцінку ризиків несуть ініціатори операцій.

 

Статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що:

 

документ на переказ готівки – документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі;

 

меморіальний ордер – розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до зазначеного Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

 

Згідно з пунктами 4.4 та 4.5 глави 4 Положення № 254 залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за змістом на касові документи (оформляються операції з готівкою) та меморіальні документи (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України.

 

У пункті 1.1 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174 (далі – Інструкція), визначено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, належить, зокрема, заява на переказ/видачу готівки. Касові документи мають містити такі обов’язкові реквізити: найменування банку, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. До обов’язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача. Реквізити в усіх касових документах заповнюються згідно з правилами, зазначеними в додатку 16 до цієї Інструкції (пункт 1.3 глави 1 Інструкції).

 

Нормами розділу IV Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, установлено вимоги щодо оформлення та подання клієнтами до уповноважених банків заяв про купівлю/продаж іноземної валюти та їх виконання. Зокрема, заява про купівлю/продаж іноземної валюти має містити відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки (для фізичної особи, яка її не має, проставляється лише її підпис).

 

Отже, ураховуючи, що відповідно до пункту 4.7 глави 4 Положення № 254 меморіальними ордерами оформляються внутрішньобанківські операції, на думку Національного банку України, банк у разі виявлення фінансових операцій клієнтів без відкриття рахунку та під час здійснення операцій з купівлі/продажу іноземної валюти, що підлягають фінансовому моніторингу, уносить до реєстру фінансових операцій дані про первинні документи (заяву на переказ готівки, заяву про купівлю/продаж іноземної валюти), які є підставою для здійснення банком таких операцій та відображення їх в системі автоматизації банку.

 

 

02.10.2012

Запитання:

Чи правильно вчинив банк, коли вніс до реєстру фінансову операцію із зарахування іноземної валюти з розподільчого рахунку 2603 на поточний рахунок 2600 клієнта банку за ознакою 4020 (зарахування коштів на поточний рахунок юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з дня його відкриття), зазначивши як клієнта та контрагента у фінансовій операції одну особу – клієнта банку?

 

Відповідь:

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) об’єктом фінансового моніторингу є дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

 

У пункті 4 частини першої статті 1 Закону визначено, що фінансова операція – це будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Учасниками фінансової операції є клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їхніх інтересах (пункт 18 частини першої статті 1 Закону).

 

У пункті 5 частини першої статті 15 Закону встановлено, що обов’язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція із зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи-підприємця чи списання коштів з поточного рахунка юридичної або фізичної особи-підприємця, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня реєстрації, або зарахування коштів на поточний рахунок чи списання готівки з поточного рахунка юридичної або фізичної особи-підприємця, якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття за умови, що сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень.

 

У даному випадку мова йде про фінансову операцію із зарахування коштів в іноземній валюті на поточний рахунок клієнта - юридичної особи 2600, яка здійснювалася шляхом перерахування цих коштів з розподільчого рахунку 2603, на який їх попередньо банк зарахував.

 

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, рахунок 2603 "Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання" призначений для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу. За кредитом рахунку проводяться суми надходжень. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань згідно з режимом роботи рахунків. 

 

Поряд з цим звертаємо увагу, що в пункті 2.6 глави 2 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 № 555, передбачено використання банком рахунку 2603 з метою здійснення валютного контролю та обов’язкового продажу іноземної валюти відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з валютного регулювання.

 

Відмітимо, що обов’язок банку перераховувати на поточний рахунок клієнта без його доручення кошти в іноземній валюті не пізніше, ніж на наступний банківський день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок, установлено у пункті 3.1 глави 3 Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281.

 

Порядок зарахування коштів в іноземній валюті на рахунки банку та бенефіціарів (отримувачів) визначено главою 4 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання й арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі – Положення № 216).

 

Так, згідно з пунктом 4.5 Положення № 216 уповноважений банк бенефіціара в разі отримання повідомлення з усіма заповненими реквізитами зараховує кошти в іноземній валюті на розподільчий рахунок юридичної особи чи підприємця або на поточний рахунок фізичної особи, або на транзитний рахунок банку, якщо фізична особа не має рахунку в уповноваженому банку.

 

Зауважуємо, що в даному випадку рахунок 2603 слід розглядати як рахунок, який використовується банком для обліку коштів та здійснення внутрішньобанківських операцій, тобто операцій банку, що не пов’язані з виконанням доручень клієнтів. Отже, використання розподільчого рахунку 2603 не змінює суті фінансової операції, а саме зарахування коштів в іноземній валюті на поточний рахунок клієнта від контрагента, який є ініціатором цього переказу.

 

Таким чином, списання коштів з розподільчого рахунку 2603 банку слід розглядати не як самостійну фінансову операцію (а саме: дії щодо активів, здійснені за допомогою банку), а як внутрішньобанківську операцію, яка здійснюється банком самостійно без доручення клієнта чи контрагента та є лише складовою частиною переказу коштів в іноземній валюті на поточний рахунок 2600 отримувача - клієнта банку від контрагента.

 

Отже, на думку Національного банку України, під час унесення інформації про фінансову операцію, а саме: зарахування іноземної валюти на поточний рахунок 2600 клієнта через розподільчий рахунок 2603, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу за ознакою пункту 5 частини першої статті 15 Закону, у реєстрі фінансових операцій банку слід зазначати "контрагентом" фактичного відправника активів, який ініціював цей переказ, та є другою стороною цієї фінансової операції.

 

Згідно з підпунктом "и" пункту 6.13 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189, клієнт банку зазначається в реєстрі фінансових операцій як клієнт та контрагент за цією фінансовою операцією лише у випадку, якщо він є фактичним відправником та одержувачем активів.

 

 

02.10.2012

Запитання:

Чи буде вважатися потребою проведення подальшого контролю фінансових операцій з метою виявлення таких, що відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) підлягають фінансовому моніторингу у разі:

отримання роз’яснень від Національного банку України;

внесення змін до програмного комплексу банку в частині фінансового моніторингу тощо.

 

Відповідь:

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 Закону банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозр, після їх проведення або у разі спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення.

 

Порядок аналізу, виявлення та реєстрації фінансових операцій передбачений розділом VI Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 (далі – Положення). Згідно з пунктом 2.3 Положення, банк зобов’язаний розробити та затвердити Програму здійснення фінансового моніторингу за певним напрямом діяльності банку в процесі обслуговування клієнтів, яка має містити:

порядок виявлення фінансових операцій, який передбачатиме обов’язкове здійснення аналізу фінансової операції з метою виявлення тих, що підлягають фінансовому моніторингу, згідно з вимогами пункту 6.1 розділу VI Положення (підпункт "в" пункту 2.11 Положення);

розподіл обов’язків та визначення підрозділу(ів) та/або працівників банку, відповідальних за своєчасність виявлення і надання інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу або стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму, відповідальному працівникові банку (підпункт "а" пункту 2.11 Положення).

 

У пункті 6.2 Положення передбачено, що банк у разі потреби проводить подальший контроль фінансових операцій у порядку, установленому Програмою здійснення фінансового моніторингу за певним напрямом діяльності банку під час обслуговування клієнтів, з метою виявлення таких фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу. Уважаємо, що якщо банком буде встановлена потреба, то підставами для проведення подальшого контролю фінансових операцій можуть бути роз’яснення, отримані від Національного банку України на відповідний письмовий запит банку, унесені зміни до програмного комплексу банку.

 

Разом з тим звертаємо увагу, що відповідно до абзацу третього частини третьої статті 23 Закону за несвоєчасне виявлення фінансових операцій, що відповідно до законодавства підлягають фінансовому моніторингу, на банк в установленому Законом порядку може бути накладено штраф.

 

 

27.06.2012

Запитання:

З метою належного застосування законодавства з питань фінансового моніторингу просимо висловити свою точку зору:

1) щодо зупинення фінансових операцій клієнтів:

яким саме чином банк здійснює облік коштів за фінансовою операцією, проведення якої зупинено за поточним рахунком клієнта?

які дії здійснює банк згідно з платіжним дорученням за фінансовою операцією, проведення якої зупинено за поточним рахунком клієнта, якщо воно може бути на паперовому носії або сформовано клієнтом через автоматизовану систему "Клієнт-Банк"?

яким чином реалізовуються вимоги частин першої та другої статті 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон) та пункту 8.18 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 (далі – Положення), якщо вони суперечать пункту 2.17 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі – Інструкція)?

 чи має право клієнт використати кошти, які обліковані на його рахунку, наприклад, на сплату податків?

2) чи може відповідальний працівник у внутрішньому розпорядженні зазначити лише найменування клієнта та номер його рахунку, підстави та строк зупинення видаткових фінансових операцій?

3) яким саме чином працівник, відповідальний за здійснення фінансового моніторингу, повинен виконати вимоги пункту 2.17 Інструкції, якщо територіально перебуває в м. Києві, а відмова від проведення фінансової операції відбувається в регіоні?

4) що стосується повідомлення Спеціально уповноваженому органу в разі зупинення видаткових фінансових операцій про прибуткові фінансові операції клієнта:

яким чином слід співвідносити поняття "банківський день", "робочий день" та "той самий день" у контексті частини четвертої статті 17 Закону?

чи слід відносити автоматичні, регламентні операції [нарахування відсотків на залишок за рахунком, виплата відсотків за вкладними (депозитними) рахунками клієнтів тощо], які здійснюються з 20.00 до 24.00, до прибуткових фінансових операцій, повідомлення про які слід направляти Спеціально уповноваженому органу згідно з вимогами частини четвертої статті 17 Закону;

5) чи повинен банк під час приймання готівкового платежу в гривнях без відкриття рахунку вимагати у фізичної особи-нерезидента подання документів, які підтверджують походження коштів, і які саме документи?

 

Відповідь:

Що стосується запитання 1.

Законом визначено, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право:

відмовитися від проведення фінансової операції, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу (абзац другий частини першої статті 10 Закону);

зупинити проведення фінансової операції, якщо така операція містить ознаки, передбачені статтями 15 і 16 цього Закону (частина перша статті 17 Закону).

 

Якщо банк приймає рішення про:

відмову в проведенні фінансової операції, то повернення платіжного доручення без виконання, інформування клієнта про відмову у виконанні електронного розрахункового документа банк здійснює в порядку, встановленому в пунктах 2.17 або 11.13 Інструкції;

зупинення проведення фінансової операції, то порядок обліку коштів та розрахункового документа за фінансовою операцією, проведення якої зупинено, врегульовано в пункті 8.15 Положення. Згідно з цим пунктом банк здійснює облік коштів за фінансовою операцією, проведення якої зупинено в порядку, визначеному вимогами цього розділу, за поточним рахунком клієнта. Облік розрахункового документа за такою фінансовою операцією разом із розпорядженням про її зупинення здійснюється на позабалансовому рахунку 9809 А "Інші документи за розрахунковими операціями клієнтів". Банк у разі поновлення проведення фінансової операції здійснює переказ коштів із поточного рахунку клієнта за платіжним дорученням, за яким фінансова операція була зупинена (пункт 8.18 Положення).

 

Ураховуючи викладене, а також те, що банк має право як відмовити у проведенні фінансової операції, так і зупинити її проведення, якщо така операція містить ознаки, передбачені статтями 15 і 16 Закону, то положення пунктів 2.17 та 11.13 Інструкції не суперечать вимогам частин першої та другої статті 17 Закону та пункту 8.18 Положення.

 

Згідно з пунктом 10.1 Інструкції обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що перебувають на його рахунку/рахунках, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/рахунками за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

 

Зауважуємо, що зазначеними нормами не встановлено винятків щодо нерозповсюдження вимог законодавства України в частині здійснення зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів (осіб) (якщо такі операції містять ознаки, передбачені статтями 15, 16 Закону) на видаткові фінансові операції зі сплати податків.

 

Крім того, стосовно виконання банком вимог розділу VIII Положення зазначаємо таке. Відповідно до пункту 2.3 Положення банк зобов’язаний розробити та затвердити окремі внутрішні документи з питань здійснення фінансового моніторингу, зокрема Правила внутрішнього фінансового моніторингу, які, в свою чергу, мають містити порядок зупинення фінансових операцій (пункт 2.8 Положення).

 

Що стосується запитання 2.

У пункті 8.4 Положення передбачено, що відповідальний працівник банку видає внутрішнє розпорядження в разі прийняття рішення, зокрема про зупинення видаткових фінансових операцій за рахунками клієнтів (осіб), якщо такі фінансові операції містять ознаки, передбачені статтями 15, 16 Закону, відповідно до рішення Спеціально уповноваженого органу згідно з частинами третьою та п’ятою статті 17 Закону.

 

Форма та зміст такого рішення/доручення Спеціально уповноваженого органу визначено в додатку до Порядку прийняття Державним комітетом фінансового моніторингу України рішення про зупинення фінансових операцій, затвердженого наказом Державного комітету фінансового моніторингу від 28.09.2010 № 172.

 

Узагальнені вимоги стосовно інформації, яка має міститись у внутрішньому розпорядженні відповідального працівника банку про зупинення фінансової операції, установлено в пункті 8.5 Положення.

 

Таким чином, у разі видання відповідальним працівником банку внутрішнього розпорядження про зупинення саме видаткових фінансових операцій відповідно до рішення/доручення Спеціально уповноваженого органу інформація (найменування, номер і дата первинного документа, сума фінансової операції), яка має міститись у такому розпорядженні, заповнюється в разі її наявності в банку, у тому числі в разі ініціювання проведення такої видаткової операції в момент отримання відповідного рішення/доручення.

 

Що стосується запитання 3.

Положенням установлюються загальні вимоги Національного банку України щодо порядку виявлення та реєстрації банками фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму; зупинення за рішенням банку фінансових операцій, якщо такі операції містять ознаки, передбачені статтями 15 і 16 Закону, чи якщо учасником або вигодоодержувачем за фінансовою операцією є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції.

 

Відповідно до пунктів 1.9 та 1.10 Положення банк може створити внутрішньобанківську систему запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму, за якою окремі повноваження щодо ведення реєстру фінансових операцій, прийняття рішення про повідомлення Спеціально уповноваженому органу про фінансові операції у відповідному регіоні здійснюватимуть визначені банком відокремлені підрозділи банку (призначені відповідальні працівники відокремлених підрозділів банку). Банк призначає відповідального працівника відокремленого підрозділу або покладає обов’язки відповідального працівника на іншу особу відокремленого підрозділу банку згідно з вимогами Положення, якщо ведення реєстру фінансових операцій, надання повідомлення Спеціально уповноваженому органу про фінансові операції здійснює відокремлений підрозділ банку.

 

Порядок призначення відповідального працівника відокремленого підрозділу банку встановлено в пункті 9.5 Положення.

 

Водночас звертаємо увагу на те, що в разі недоцільності введення окремої посади відповідального працівника у відокремленому підрозділі банку виконання обов’язків відповідального працівника відокремленого підрозділу банку, зокрема в частині прийняття рішення про віднесення операції клієнта до операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, покладається на керівника або іншу посадову особу відокремленого підрозділу банку.

 

Що стосується запитання 4.

У частині четвертій статті 17 Закону визначено, що в разі зупинення видаткових операцій суб’єкт первинного фінансового моніторингу в той самий день зобов’язаний повідомити про проведення прибуткових операцій Спеціально уповноважений орган. Ця вимога стосується всіх прибуткових операцій, незалежно від того, в який час їх було проведено, в тому числі тих, що здійснювалися після 18.00, оскільки Законом не обмежено подання повідомлень про фінансові операції до Спеціально уповноваженого органу впродовж робочого дня.

 

Нормами пункту 8.11 Положення встановлено обов’язок банку повідомляти Спеціально уповноважений орган про проведення таких прибуткових фінансових операцій та визначено обсяг інформації, яка має міститися в електронному інформаційному повідомленні.

 

Разом з цим зазначаємо, що у своїх внутрішньобанківських документах банк має встановити порядок зупинення фінансової операції, порядок прийняття рішення про надання інформації та надання інформації про фінансові операції до Спеціально уповноваженого органу з урахуванням часу роботи окремих підрозділів банку (післяопераційний час, у святкові та вихідні дні тощо).

 

Слід підкреслити, що в пункті 1.3 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 (далі – Положення № 254), передбачено, що банки самостійно розробляють технології здійснення банківських операцій та визначають методи внутрішнього контролю за їх проведенням відповідно до законодавства України.

 

Згідно з пунктами 2.10 та 2.11 Положення № 254 операції банку здійснюються протягом операційного дня, який складається з операційного часу та часу завершення технологічного оброблення облікової інформації з обов’язковим формуванням оборотно-сальдового балансу, регістрів аналітичного обліку та інших регістрів за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення. Операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

 

Що стосується питання віднесення фінансових операцій до прибуткових зауважуємо таке.

 

У пункті 6 частини першої статті 1 Закону визначено, що об’єктом фінансового моніторингу є дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

 

Отже, для цілей здійснення фінансового моніторингу до прибуткових фінансових операцій клієнтів слід віднести надходження активів на рахунки клієнтів у встановленому порядку згідно з режимом роботи рахунків, ураховуючи операції, що здійснюються автоматично за допомогою програмного забезпечення.

 

Що стосується запитання 5.

Зазначене питання врегульовано законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного банку України, зокрема:

Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю";

 Правилами здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 29.12.2007 № 496 ;

Інструкцією про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 № 148.

 

01.03.2012

Запитання

З метою належного застосування законодавства з питань фінансового моніторингу просимо висловити свою точку зору стосовно:

належного виконання банком вимог частини першої статті 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон), якщо фінансова операція проводиться банком у післяопераційний час, вихідні та святкові дні;

рахунку бухгалтерського обліку, на якому банк повинен здійснювати облік коштів за фінансовою операцією, проведення якої зупинено, під час здійснення касової операції в післяопераційний час;

можливого виконання вимог пункту 8.4 глави VIII Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 (далі – Положення № 189), у разі зупинення фінансової операції відповідно до частини першої статті 17 Закону у святкові та вихідні дні.

 

Відповідь:

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що перебувають на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

 

У частині першій статті 17 Закону визначено, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції, якщо така операція містить ознаки, передбачені в статтях 15 і 16 цього Закону, та зобов’язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це Спеціально уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.

 

Згідно з вимогами пункту 8.6 Положення № 189 банк зобов’язаний повідомити Спеціально уповноважений орган про зупинення фінансової операції у випадках, передбачених, зокрема, у частині першій статті 17 Закону, шляхом невідкладного формування та відправлення в той самий робочий день, коли фінансова операція була зупинена, відповідного файла-повідомлення. У полі "Коментарі" цього повідомлення зазначається дата закінчення зупинення фінансової операції. Одночасно банк може надати додаткову інформацію щодо цієї фінансової операції Спеціально уповноваженому органу.

 

Слід зазначити, що відповідно до розміщених на офіційному сайті (www.sdfm.gov.ua) Державної служби фінансового моніторингу України (далі – Держфінмоніторинг України) загальних правил внутрішнього розпорядку та проходження державної служби для працівників Держфінмоніторингу України встановлений режим роботи згідно із законодавством про працю.

 

Отже, банк зупиняє проведення фінансової операції клієнта на строк до двох робочих днів (згідно з пунктом 8.1 Положення № 189) та повідомляє про це Спеціально уповноважений орган шляхом невідкладного формування відповідного файла-повідомлення в той самий робочий день, коли фінансова операція була зупинена, а отримання та оброблення Держфінмоніторингом України файлів-повідомлень здійснюються відповідно до встановленого режиму роботи.

 

Облік фінансової операції щодо внесення готівкових коштів через касу банку в післяопераційний час без відкриття рахунку, проведення якої зупинено, пропонуємо здійснювати на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку 2909 П "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку".

 

Що стосується виконання банком вимог пункту 8.4 Положення № 189 зазначаємо таке. Відповідно до пункту 2.3 Положення № 189 банк зобов’язаний розробити та затвердити окремі внутрішні документи з питань здійснення фінансового моніторингу, зокрема Правила внутрішнього фінансового моніторингу, які, у свою чергу, мають містити порядок зупинення фінансових операцій.

 

Таким чином, у своїх внутрішньобанківських документах банк має встановити порядок зупинення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, з урахуванням, зокрема, часу роботи окремих підрозділів банку (післяопераційний час, святкові та вихідні дні).

 

 

30.03.2011

Питання

Як потрібно розуміти термін "регулярне", який досить часто звучить у назвах кодів, визначених Довідником кодів ознак фінансових операцій, які підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, та фінансових операцій з відстеження (моніторингу) за запитом іноземної держави чи Держфінмоніторингу, затвердженим наказом Державного комітету фінансового моніторингу України від 26.08.2010 №148?

 

Відповідь

Відповідно до вимог пунктів третього, четвертого, п'ятого частини другої статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі – Закон про запобігання), банк як субкт первинного фінансового моніторингу, зобов’язаний, зокрема, забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, в день виникнення підозр, після їх проведення або при спробі їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення; забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та розробляти критерії ризиків; забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення.

 

Згідно з пунктом десятим частини першої статті 1 Закону про запобігання, внутрішній фінансовий моніторинг – це сукупність заходів, які здійснюються банком, з виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до статті 16 цього Закону, із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників; подання інформації Спеціально уповноваженому органу про операції, що мають високий ступінь ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також додаткової інформації про фінансові операції та їх учасників, що стали об'єктом фінансового моніторингу з боку Спеціально уповноваженого органу.

 

Відповідно до частини другої статті 16 Закону про запобігання у разі якщо у банка виникають підстави вважати, що фінансова операція пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, внутрішній фінансовий моніторинг проводиться також щодо інших фінансових операцій, в уточненні яких виникла необхідність.

 

При цьому, статтею 16 Закону про запобігання не визначено суми фінансової операції, з якої вона має підлягати внутрішньому фінансовому моніторингу. Отже, звертаємо увагу, що фінансова операція може стати об'єктом внутрішнього фінансового моніторингу незалежно від суми, на яку вона проводиться.

 

Водночас, згідно з вимогами частини першої та пункту вісімнадцятого частини другої статті 6 Закону про запобігання щодо завдань, обов'язків та прав банку, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу, банк самостійно розробляє та постійно оновлює правила, програми проведення фінансового моніторингу з урахуванням вимог законодавства, у тому числі, програму здійснення фінансового моніторингу за певним напрямом діяльності банку в процесі обслуговування клієнтів.

 

Також слід ураховувати, що програма здійснення фінансового моніторингу банку має містити визначені законодавством України ознаки фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, інші ознаки таких операцій, які відповідно до специфіки та напрямів діяльності самостійно визначаються та поновлюються банком на постійній основі, а також з урахуванням відповідного довідника, що формується, ведеться та доводиться до відома банків Спеціально уповноваженим органом.

 

Поряд з цим, звертаємо увагу, що банк має самостійно встановити у своїх внутрішньобанківських нормативних документах порядок виявлення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, передбачивши в такому порядку здійснення аналізу фінансових операцій, спрямованого на виявлення тих, що підлягають, зокрема, внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до вимог законодавства.

 

Національний банк України листом від 19.11.2003 № 48-012/584-8492 зазначив, що під час здійснення внутрішнього фінансового моніторингу при визначенні кількісних показників "неодноразово", "регулярно", "згодом", "значна кількість", "істотне збільшення" та ін. банки можуть на власний розсуд визначити ці показники з врахуванням специфіки діяльності клієнта та характеру конкретної операції.

 

 

07.2011

Запитання

Які документи вважати первинними та інформацію щодо яких вносити до реєстру фінансових операцій відповідно до підпункту "ґ" пункту 6.13 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189?

 

Відповідь

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 (далі – Положення № 254), установлено основні вимоги до організації операційної діяльності банків та визначення операційних ризиків і вжиття заходів щодо управління ними. Разом з тим банки самостійно розробляють технології здійснення банківських операцій та визначають методи внутрішнього контролю за їх проведенням відповідно до законодавства України.

 

Пунктом 2.12 глави 2 Положення № 254 передбачено, що з метою забезпечення здійснення операцій відповідно до розподілу обов’язків, своєчасного формування (одержання) первинних документів[1], відображення інформації про операції в регістрах бухгалтерського обліку та виконання процедур контролю банк самостійно встановлює правила документообороту за операціями з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку України та умов договорів між банком і клієнтом, у тому числі з банками-кореспондентами.

 

Так главою 4 Положення № 254 установлені загальні вимоги щодо документування операцій у банках та визначено перелік обов’язкових реквізитів, які повинні міститись у первинних документах. Водночас передбачено, що первинні документи залежно від виду операції можуть включати, крім обов’язкових, додаткові реквізити, що визначаються банками самостійно. Для відображення в обліку операцій банки можуть використовувати електронні реєстри, інші первинні документи, що фіксують час і свідчать про виконання операцій. Форми таких документів банк затверджує самостійно із зазначенням обов’язкових реквізитів (пункти 4.11, 4.12, 4.13 Положення № 254).

 

Крім того, поняття "первинний документ" визначено в абзаці двадцять першому пункту 1.2 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 (далі – Положення № 189). Зокрема це – документ, який містить обов’язкові реквізити [найменування особи (юридична або фізична), яка склала документ, найменування документа, дату і місце складання, зміст та обсяг операції, одиницю її виміру, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу – ініціатора здійснення операції; найменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів)] та є підставою для відображення фінансової операції в системі автоматизації банку.

 

Отже, на думку Національного банку України, унесення до реєстру інформації банком про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, здійснюється на підставі документа (самостійно визначеного банком залежно від виду фінансової операції), який має містити всі обов’язкові відомості про таку операцію, установлені пунктом 1.2 розділу I Положення № 189, з урахуванням наявної інформації про учасників фінансової операції (клієнта, контрагента, а також осіб, які діють від їх імені або в їхніх інтересах) та підтверджує здійснення цієї фінансової операції.

 



[1] Відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 1.10 Положення № 254 первинний документ це документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

  На початок сторінки