Для
поступового переходу України до вільного руху капіталу Національний банк надає
можливість відкривати рахунки новим суб’єктам фінансового ринку України –
юридичним особам-нерезидентам, у тому числі іноземним інвестиційним фондам та
компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів.
Право
відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі
рахунки валютні операції юридичним особам – нерезидентам України передбачають
Закони України “Про валюту і валютні операції” та “Про внесення змін до деяких
законів України щодо сприяння залученню іноземних інвестицій”, а також Угода
про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
З
цією метою Національний банк оновив Інструкцію про порядок відкриття і закриття
рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і
нерезидентів (далі – Інструкція). Вона зокрема регулює порядок відкриття/закриття
банками:
● рахунків клієнтів – резидентів і нерезидентів України (фізичних та
юридичних осіб);
● кореспондентських рахунків банків – резидентів та нерезидентів;
● рахунків міжнародних фінансових організацій, а також управителя за
договором управління майном.
Крім
того, спрощення в порядку відкриття рахунків клієнтів, передбачені в
Інструкції, позитивно вплинуть на умови ведення бізнесу в Україні завдяки таким
новаціям:
● скасування подання клієнтами банків під час відкриття рахунків картки зі
зразками підписів – відтепер розпорядження рахунком здійснюватиметься на
підставі переліку осіб, які відповідно до законодавства мають на це право, та
що не потребує нотаріального посвідчення;
● зміна найменування юридичної особи не передбачає закриття діючих
рахунків.
Положення
документа не містять також режимів рахунків клієнтів (тобто обмежень стосовно
проведення операцій з рахунками), а лише визначають деякі особливості
здійснення операцій за рахунками окремих клієнтів.
Нова
редакція Інструкції затверджена постановою
Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 № 56 “Про внесення
змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України”.
Оновлена Інструкція набирає чинності з 04 квітня 2019 року.
Нагадаємо,
що Закон України “Про валюту і валютні операції” декларує принцип свободи
здійснення валютних операцій, що дає змогу відмовитися від обмежень
використання коштів за рахунками клієнтів в умовах стабільного функціонування
фінансової системи України. Водночас Національний банк України має право
запроваджувати обмеження і заходи захисту виключно на підставах та в порядку,
визначених у цьому законі.
Нова
система валютного нагляду ґрунтується на ризик-орієнтованому підході та
запроваджує кардинально новий підхід, який відповідає принципу–
менше ризиків – менше уваги, більше ризиків – більше уваги.
Лібералізація
операцій нерезидентів може бути повʼязана
з ризиком використання банківської системи України компаніями-оболонками, які
нерідко є учасниками схем відмивання коштів.
Банківський
сектор вже досить багато зробив на шляху побудови ефективної системи протидії
відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Для подальшого розвитку в цьому
напрямі необхідно розуміти природу ризиків і вміти протидіяти їм у межах
ризик-орієнтованого підходу.
Саме
з метою недопущення використання послуг банків для відмивання доходів,
одержаних злочинних шляхом в Україні та за її межами з використанням
компаній-оболонок, постановою
Правління Національного банку України від 02 квітня 2019 № 58 унесено
зміни до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі –
Положення).
Головна
мета внесення змін – запровадження механізму виявлення банками серед юридичних
осіб-нерезидентів компаній-оболонок.
Зміни
до Положення, що набирають чинності разом з новою Інструкцією з 04 квітня 2019
року, містять:
● визначення компанії-оболонки;
● процедури здійснення аналізу інформації/документів для виявлення таких
компаній;
● дії банку в разі підтвердження того, що клієнт є
компанією-оболонкою/відмови клієнта в наданні банку необхідних документів
(інформації)/у разі, якщо наданих документів недостатньо для здійснення
відповідного аналізу.
Водночас
вимоги щодо здійснення аналізу інформації/документів не поширюються на
юридичних осіб – нерезидентів, які є холдинговими компаніями або їх
корпоративними підприємствами, за умови, що структура власності холдингової
компанії є прозорою та дає змогу визначити кінцевих бенефіціарних
власників (контролерів), та господарська діяльність такої юридичної особи дає
можливість повного розуміння її характеру.